Куммер Вольфґанґ-Фрідріх

КУ́М­МЕР Вольфґанґ-Фрідріх (Kummer Wolfgang Friedrich; 15. 10. 1935, м. Кремз, Австрія — 15. 07. 2007, Ві­день) — ав­стрійський фізик. Акад. Австр. АН (1985). Почес. д-р НАНУ (2005). Закін. Віден. тех. університет (1958; д-р тех. н., 1960), де від­тоді й працював: від 1968 — проф., 1995–2006 — директор Ін­ституту теор. фізики. Засн. і дир. Ін­ституту фізики високих енергій Австр. АН (Ві­день, 1966–71). Від 1961 спів­працював у Європ. центрі ядер. дослідж. (Женева): від 1966 — пред­ставник Австрії, від 1980 — віце-президент, 1985–87 — президент ради Центру. Голова Між­університет. ком­пʼю­тер. центру Відня (1981–87). Президент Австр. хім.-фіз. товариства (1979–80), Австр. асоц. університет. професорів (1980–82), ві­це-президент Австр. фонду під­­тримки наук. дослідж. (1982–85), голова Ради з фізики високих енергій Європ. фіз. товариства (1997–99). Наукові дослідже­н­ня: фізика високих енергій, теорія поля, матем. фізика, гравітація. Засн. Віден. школи з квант. гравітації «Vienna Style». Автор праць з питань неабелевих калібрувал. квант. теорій поля. Довів пере­вагу спец. аксиал. калібрува­н­ня, вільного від духів Фадєєва–Попова, на основі чого отримав спів­­відноше­н­ня для функцій Ґріна, аналог. тотожностям Славнова; роз­робив процедуру пере­нормува­н­ня за допомогою контрчленів, яка узагальнює теорему Боголюбова–Парасюка на не­­абелів випадок; зробив вагомий внесок у роз­виток двовимір. теорій гравітації на класич. і квант. рівнях; за­пропонував ефек­тивну однопетлеву дію для сфе­рично редуков. теорії гравітації з довільною метрикою (яка залежить від дилатонів) та немініальним звʼязком з матерією; отримав струм Гоукінґа з чорної діри на без­межність у D-ви­мір. випадку і роз­вʼязав пробле­му його позитив. ви­значеності. Активно спів­працював з ученими ННЦ «Харків. фіз.-тех. ін­ститут» НАНУ в напрямі суперсиметрій і теорії бран (В. Акулов, І. Бандос, В. Зима) та Ін­ституту теор. фізики НАНУ (Київ) з питань теор.-категор. методів у фізиці (С. Москалюк). Премії культури Федерал. землі Нижня Австрія (1971), кардинала Т. Ін­ніцера (1981), ім. Е. Шредінґера Австр. АН (1988), ім. В. Тір­рінґа Австр.-укр. ін­ституту науки і технологій (2000).

Завантажити статтю