КО́РОСТЕНСЬКИЙ ЗАВО́Д ШЛЯХОВИ́Х МАШИ́Н «ЖОВТНЕ́ВА КУ́ЗНЯ» — під­приємство у галузі будівельно-шляхового машинобудува­н­ня. Роз­ташоване у м. Коростень Житомирської області. Засноване 1926 на базі майстерень (виготовляли сільськогосподарський інвентар) як чавуноливарний завод. Від 1927 — сучасна назва. На­прикінці того ж року введено в екс­плуатацію ливарний цех. Окрім сільськогосподарського інвентарю, завод почав випускати сільськогосподарського устаткува­н­ня та чавун­не литво. 1930–32 освоєно виробництво вузькоколійних та десятиполицевих вагонеток Кел­лера для цегельних заводів, 1938 — рольгангів. Під час другої світової вій­ни устаткува­н­ня заводу еваку­йовано у східні ра­йони СРСР, будівлі зруйновано. Від­будову під­приємства роз­почато 1944. Першу післявоєн­ну продукцію завод випустив на­прикінці 1945 (411 вагонеток місткістю 1 м3, 15 маятникових пилок, 14 фарботерок). 1949 виготовляв мотовози вузької колії, пере­сувні бітумні котли, ручні гудронатори, вагонетки вузької колії місткістю 1 і 3 м3, 1950–55 — причіпні грейдери, снігонавантажувачі, бетоноломи, автотер­­моси-ремонтери, канаво­копачі тощо. Від 1956 спеціалізувався на випуску причіпних грейдерів та грейдер-елеваторів. 1969 діяли 6 основних цехів: ливарний, механічний, складальний, енергомеханічний, інструментальний та ковально-пресовий. Основна продукція — грейдер-елеватори, землевози, пневмошин­ні котки, при­­чепи-важковози. Під­приємство осна­­щене формувально-заливальними конвеєрами, потужними потоковими лініями механічного обробле­н­ня валів і шестерень, скла­да­н­ня редукторів і грейдерів тощо. Нині у структурі — 3 виробничі та 3 допоміжні це­­хи; діє також чавуноливарне виробництво. Спеціалізується на виготовлен­ні шляхової техніки (буль­­дозери та ін.), зап­частин до неї, сільськогосподарської продукції (садово-городній інвентар, господарський інструмент), також випускає товари народного вжитку. Має власний житловий фонд та соціально-побутові заклади. У 1970-х роках на заводі працювали близько 400 осіб, нині (2012) — понад 30 осіб. Голова правлі­н­ня — І. Поврозник (від 1997).