КУПЧА́НКО (КУ́ПЧЕНКО) Корній (Корнило, Корнель) (22. 07. 1890, с. Станівці Горішні, нині Верх­ні Станівці Кіцман. р-ну Чернів. обл. — 02. 06. 1943, м. Ухта, Комі АРСР, РФ) — громадський діяч, військовик, музеє­знавець. Син О. Купчанка. Закін. 1-у гімназію в Чер­нівцях (1909). Чл.-засн. Укр. ака­дем. козацтва «Запороже» (після від­новле­н­ня 1910), для хору якого уклав рукопис. спів­аник «Gaudeamus igi­­tur–Студентський спів­аник для комерсів», що містив ноти і текс­ти понад 200 студент. пісень. Брав участь у ство­рен­ні 1913 у Чернівцях Укр. ака­дем. козацтва «Чорноморе» (при­пинило існува­н­ня 1920). На поч. 1923, після закри­т­тя румун. вла­дою студент. товариства «Січ», разом із Л. Алиськевичем домігся офіц. від­новле­н­ня діяльності товариства «Чор­номоре». Після закін. студій у Чернів. університеті вступив на службу в австро-угор. армію як одноріч. доброволець, брав участь у 1-й світ. війні. Від 1919 — в УГА: нач­­штабу 7-ї Львів. і 2-ї Коломий. бригад, нач. опе­­ратив. від­ділу штабу 3-го Корпусу. 24–25 серп­ня 1919 за дору­­че­н­ням генерала А. Кравса очолював групу старшин УГА на пере­­­говорах з командува­н­ням денікін. армії в Білій Церкві. Після від­ступу час­тин УГА на Захід меш­­кав у таборі для інтернов. укр. вояків у Йозефові (Чехо-Словач­­чина), де 1922 заснував під­стар­­шин. гурток. Разом із Я. Пастер­­наком уклав таборовий архів, який 1925 пере­дано на зберіган­­ня у фонди Укр. музею визв. бо­­ротьби у Празі (упорядковував його колекції). 1927 повернувся до Чер­нівців. Став спів­засн. Спілки зби­рачів старовини й любителів науки народовіда­н­ня (про­­демонструвала 150 творів укр. нар. мистецтва на ви­ставці у Пра­­зі); спів­засн. (1928) і хранителем пер­­шого укр. музею на Буковині — Укр. музею народовіда­н­ня. Уклав і видав посіб. «Український Му­­зей Народовіда­н­ня в м. Чернів­­цях на Буковині. Його необхідність і зав­да­н­ня з вказівками для збі­­рачів народописних матеріялів» (1928). Був одним із гол. допису­­вачів тижневика «Рідний край» (1926–30), спів­ред. щоден. г. «Час» (від 1928). У 1930 пере­­­їхав до Стані­слава (нині Івано-Франківськ), працював секр. в Укр. кооп. бан­ку. Брав активну участь у діяльності товариства «Просвіта», писав стат­ті для «Української Загальної Енцикльопедії». Автор числен. публікацій з укр. військ. про­блематики, зокрема «Армія гру­пи генерала Кравса в на­ступі на Київ в серпні 1919 року» // «Український Скиталець», 1921, ч 8–9; «Укр. парляментар до ро­сийської добровольчої армії» // там само, ч. 10; «Спис жерел до історії укра­їнської визвольної війни 1914–1921 р.» // «Літопис “Червоної Ка­лини”», 1930, ч. 9– 11; «Українська військова література (1914–1923)» // там само. Після окупації Галичини Червоною армією у жовтні 1939 нова влада при­значила К. ін­спектором музеїв і доручила йому ство­рити Станіслав. обл. істор. музей ім. 17 вересня, який урочис­то від­крито 1 травня 1940. Не­вдовзі після цього К. заарешт. органами НКВС і засудж. до 8-ми р. по­збавле­н­ня волі. Помер в увʼяз­­нен­ні. Реабіліт. 1996.