Купчинський Роман Григорович
КУПЧИ́НСЬКИЙ Роман Григорович (псевд. і крипт.: Мусій Гак, Ґалант Чіпка, Галактіон Чіпка, Мирон Доля, Зиз, Той-сам, Учасник, Рокувабо, Р. К., М. Д., Т. С. та ін.; 24. 09. 1894, с. Розгадів, нині Зборів. р-ну Терноп. обл. — 10. 06. 1976, м. Оссінін, шт. Нью-Йорк, поховоаний у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — письменник, публіцист, громадський діяч, композитор. Закінчив Перемишлянську гімназію (нині Польща, 1912), навчався у Греко-католицькій духовній семінарії у Львові (1913–14), на філософському факультеті Віденського університету (1921–22), у Львівському таєм. університеті (1922–24). Від 1914 — в УСС: у прес. квартирі, 1918 командував сотнею Вишколу; 1919 — командир полку УГА. 1920–21 — інтернований у таборі для старшин УГА м. Тухоля (нині Куяв.-Поморське воєводство, Польща). Засновник групи письменників-символістів «Митуса» (1922), співзасновник і редактор видавництва «Червона калина» (1921–39); фейлетоніст г. «Діло» (1924–39); голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка (1934–39; усі — Львів). У 1941–44 — в Українському видавництві (Краків). Мешкав у Відні (від 1944), Мюнхені (від 1945) та Нью-Йорку (від 1949), де працював у редакції г. «Свобода». Співзасн. (1952) і голова (1958–60) Спілки укр. журналістів Америки. Основна тематика творчості — нац.-визвольна боротьба, історичні події. Публікував спогади і художні твори в укр. періодиці США й Канади. Автор текстів і мелодій низки пісень — героїчних, марш., істор., лірич., розважальних, зокрема «Боже великий, творче всесвіту…», «Ой там при долині…», «Заквітчали дівчатонька…», «Був собі стрілець…», «Ірчик», «Їхав козак на війноньку…», «Як з Бережан до Кадри…», «Зажурились галичанки», «Човен хитається», «Ода до пісні»; драм. поеми «Великий день» (Л., 1921; Т., 1997), роману-трилогії про стрілец. будні «Заметіль» — «Курилася доріженька», «Перед навалою» (обидва — 1928), «У зворах Бескиду» (1933; 1991; усі — Львів); зб. «Мисливські оповідання» (Вінніпеґ; Торонто, 1964), травест.-героїч. поеми «Скоропад» (Нью-Йорк, 1965). Вершиною поетичної творчості К. вважають невидану зб. «Село» (рукопис — у ЛНБ). Віршам властивий символізм, поєднаний із нар. антропоморфізмом. Посмертно опубліковано його зб. пісень «Ми йдемо в бій» (1977), лірики і прози «Невиспівані пісні» (1983; обидві — Нью-Йорк). Упорядник зб. документів про дисидент. рух «Погром в Україні» (1980) й автор передмови до неї. Член управи Українського літ.-мистецького клубу, Об’єднання українських письменників «Слово». У Тернополі 1990 видано його стрілец. пісні у зб. «Як з Бережан до Кадри». Того ж року в рідному селі К. відкрито літературно-меморіальний музей і меморіальну дошку, 1994 йому встановлено пам’ятник (скульптор П. Кулик, арх. В. Блюсюк). Його ім’ям названо вулицю в Івано-Франківську.
Рекомендована література
- Луців Л. Роман Купчинський (в 30-ті роковини літ. праці) // Свобода. 1950, 2 верес.;
- Соневицький І. Роман Купчинський // Там само. 1951, 10 берез.;
- Кедрин І. Поема, її тло і автор // Купчинський Р. Скоропад. Нью-Йорк, 1965;
- Його ж. Романові Купчинському в альбом // Свобода. 1967, 24 січ.;
- Була Б. Нарис історії села Розгарів: До 500-річчя села (1494–1994) і 100-річчя Романа Купчинського (1894–1994). Бережани, 1994;
- Сирота Л. Літературна група «Митуса» // Рукописна україніка у фондах ЛНБ. Л., 1999;
- Погребенник Ф. Роман Купчинський — лицар чину і слова // СіЧ. 1999. № 9;
- Левчанівська І. Роман Купчинський // Левчанівська І. Далеке і близьке. Лц., 2000;
- Дичик Л. Образ Андрія Шептицького в есеїстиці Р. Купчинського // Вітчизна. 2004. № 7–8;
- Салига Т. Бард української пісні… І не тільки бард… // Дзвін. 2004. № 8;
- Мельник М. Кардіограма життєпису Романа Купчинського // Там само. 2008. № 7.
Завантажити статтю
Людина 
