Курако Михайло Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

КУРА́КО Михайло Костянтинович (11(23). 09. 1872, с. Козе­л­ля Могильов. губ., нині Білорусь — 08. 02. 1920, м. Кузнецьк, нині Новокузнецьк, РФ) — фахівець у галузі металургії, засновник вітчизняної школи домен­ників. Закін. 2-класну школу; домен. вироб-ву навч. самотужки, опанувавши курси з фізики та хімії. 1888–92 працював на Олександрів. пд.-рос. заводі Брянського АТ у м. Катеринослав (нині Дні­проп. металург. завод ім. Петровського); 1892–97 — на Гданців. металург. заводі (у межах м. Кривий Ріг, нині Дні­проп. обл.); 1898–1902 — на Нікополь-Маріуп. металург. заводі (нині Маріуп. металург. комбінат ім. Іл­ліча): від 1900 — обер-майстер; 1902–07 — на Кр­аматор. металург. заводі (нині Донец. обл.), де від 1903 був нач. домен. цеху і збудував домен­ну піч власної кон­струкції, що за своїми показниками на той час була кращою в Рос. імперії, також сконструював перший віт­­чизн. скіповий під­йомник для завантажува­н­ня шихти, роз­робив оригін. кон­струкцію домен. горна, удосконалив фурмений прилад тощо. Роз­роблені ним кон­струкції згодом почали за­стосовувати на всіх металург. під­приємствах Донбасу. 1908–13 та 1916–17 — нач. домен. цеху Юзів. (нині Донец.) металург. заводу, продовжив роботи з проектува­н­ня автоматизов. домен. печей; 1913–15 працював на Єнакіїв. металург. заводі (нині Донец. обл.), де під його керівництвом збудовано найбільшу на той час в Європі домен­ну піч; 1917–20 проектував будівництво металург. заводів у Томську, Гурʼєвську та Кузнець­ку (усі — РФ). Автор праці «План tom16_4856.tifдомен­ного цеха» (Енакиево, 1913; 1921). Його іменем на­звані вулиці у Донецьку, Єнакієвому, Кр­аматорську, Маріуполі та Новокузнецьку, також імʼя К. присвоєно Гурʼєв. металург. заводу; в Україні встановлено мемор. дошки на фасаді Будинку техніки у Донецьку та на будинку, де він мешкав, у Кр­аматорську.

Літ.: Александров И., Григорьев Г. Ку­рако // Жизнь замечательных людей. Москва, 1939. Вып. 3–4; Бардин И. П. М. К. Курако (к 20-летию со дня смерти) // Сталь. 1940. № 5–6; Бек А. Курако // Доменщики. Москва, 1946.

О. Я. Привалова

Завантажити статтю