КУРИЛЕ́НКО Василь Прокопович (псевд.: Старий Кінь, Віллі Кейленк та ін.; 25. 04. 1903, м. Короп Кролевец. пов. Черніг. губ., нині смт Черніг. обл. — 04. 06. 1942, м. Косів, нині Івано-Фр. обл.) — публіцист, громадський діяч. Брат М. Куриленка. Закін. Короп. г-зію. Брав участь у нац.-визв. боротьбі. Після поразки 1921 емі­­грував до Польщі, а згодом — до Чехо-Словач­чини. 1927–32 навч. на факультеті лісівництва Укр. госп. академії у Подєбрадах. 1932–39 жив у м. Мукачеве (нині Закарп. обл.). Працював у видавництві «Уніо», організовував і роз­будовував укр. нац. життя на Закарпат­ті, зокрема був актив. чл. т-в «Про­­світа» та «Українська громада», брав участь у роботі драм. студії «Рід­­на нива» та укр. театрі «Нова сцена». К. — один із творців укр. преси на Закарпат­ті, спів­пра­­цю­­вав із ред. часопису «Свобода» та учител. ж. «Світло» тощо. У 1930-х рр. під псевд. Віллі Кей­­ленк опублікував чимало цікавих сатир. та гуморист. статей у часописі «Український голос»: «Свято в Білках» (1933, ч. 6), «Учи­­телі (фото­графії-моментики)» (1933, ч. 7–9; 1934, ч. 1), «Хто збанкрутував» (1934, ч. 6), «Рішив» (1937, ч. 12). Як фахівець-лісівник написав рец. на роз­діл «Лісівництво», вміщений в «Укра­­їнській Загальній Енцикльо­­пе­­дії». Помер від туберкульо­­зу.