КУРИ́ЛКО Михайло Іванович (31. 05(12. 06). 1880, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 01. 03. 1969, с. Малаховка Моск. обл.) — художник театру, архітектор. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1955). Професор (1940). Сталінcька премія (1950). За­кін. у С.-Петербурзі вище худож­нє училище при АМ (1913) та археол. ін­ститут (1914). Оформляв виста­­ви у театрах Москви, Ленін­града (нині С.-Петербург), Києва. 1924–28 — гол. художник Великого театру у Москві, де оформив балети: «Есмеральда» Ч. Пу­ньї (1926), «Червоний мак» Р. Ґлі­єра (1927; 1949), «Хованщина» М. Мусоргського (1928). Викладав 1914–24 у Ленін­граді; у Москві: 1939–46 — в архіт. ін­ституті, 1946–60 — в ін­ституті ім. В. Сурикова. Брав участь 1930–33 у створен­ні про­екту приміще­н­ня Новосибір. теа­тру опери та балету з оригін. ку­пол. пере­кри­т­тям без контрфорсів. Оформив ви­стави: «Принцеса Турандот» Дж. Пуч­чіні (1929; Одес. театр опери та балету), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1934), «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (1935; обидві — Київ. театр опери та балету ім. Т. Шевченка). У сцено­графії по­єд­нував живописні при­йоми з конкрет. архіт. побудовою зорового образу ви­стави. Створював пере­конливі мас­штабні декорації до опер. ви­став, сполучаючи умов. театр. кон­структив. принцип із широкою тонал. гамою колориту. Окремі роботи зберігаються у МТМК України (Київ).