КУБА́ЦЬКИЙ Вацлав (Kubacki Wacław; 07. 09. 1907, містечко Нєшава, нині Куявсько-Поморського воєводства, Польща — 16. 12. 1992, м. Краків, Польща) — польський письмен­ник, лі­тературо­знавець. Закінчив гімназію у Львові (1927), Яґел­лонський університет (Краків, 1932). Від 1949 — професор По­знанського, від 1953 — Яґел­лонського університетів. Автор драматичних творів «Rzym­ska wiosna», «Jakobińskie gniazdo» (обидва — Варшава, 1955), роману «Smutna Wenecja» (Wroc­ław, 1966), повістей «Koncert na orkiestrę» (Warszawa, 1970), «Sen nocy letnіey» (Poznań, 1974), збірки художніх нарисів та оповідань. До­слідник польської романтичної поезії і драми, зокрема творчості А. Міц­кевича, Ю. Словацького, З. Кра­сінського, а також пред­ставників «української школи» в польській літературі, звʼяз­ків польської літератури з літературами інших народів. З юнацьких років цікавився українським фольклором і літературою. У роз­­відці «Taras Szewczenko wobec polskiego romantyzmu», що є роз­­ділом з його книги «Poezja i proza» (Kraków, 1966; уривок у пере­кладі українською мовою опублікований у журналі «Всесвіт», 1972, № 3), вказав на тематичну близь­кість і спорідненість поезії Т. Шевченка з творчістю пред­­ставників «української школи» в польській літературі С. Ґощинського, Б. Залесь­кого, М. Ґославського, Т. Падури. У перед­мові до книги «“Ka­san­dra” і inne dramaty» (Kraków, 1982) ви­соко оцінив драматичні твори Лесі Українки. Українська тема за­ймає знач­не місце в моно­графії К. «Z Mic­kiewi­czem na Krymie» (Warszawa, 1977). Про пере­бува­н­ня 1958 у Києві та зу­стріч з М. Рильським, з яким під­тримував дружні стосунки, роз­повів у нарисі «W Kijowe» (вміщено у збірці «Lata terminowa­nia», Kraków, 1963).