Курилов Семен Миколайович

КУРИ́ЛОВ Семен Микола­йович (09. 09. 1935, Ольоринський насліг, нині Нижньоколим. р-ну, Респ. Саха, РФ — 06. 04. 1980, с-ще Черський Нижньоколим. р-ну) — заснов­ник юкагирської літератури. Брат Адо Улуро. Член СП СРСР (1969). Державна премія Якут. АРСР ім. П. Ой­унського (1978). Здобув середню освіту. Від 1947 працював у колго­спі, сільраді й культ.-осв. установах; від 1969 — ст. методист від­ділу культури Нижньоколим. райвиконкому. Усі свої твори записував кирилицею роз­­мов. нар. мовою, значно піз­ніше його брат роз­робив юкагир. писемність. Дебютував опо­ві­да­н­ням «Увидимся в тундре» (зб. «От Москвы до тайги одна ночевка», Москва, 1961). Його перший роман «Ханидуо уонна Халерха» («Орленя і чайка», 1971; уперше опубл. в перекл. російською мовою Р. Палєхова — «Ханидуо и Халерха», Москва, 1969) — про стражден­не життя народів Крайньої Пів­ночі, своєрідне соц.-психол. полотно на ґрунті буття рідного народу. Як і в ін. творах, К. широко викори­став у романі нар. фольклор, традиц. поня­т­тя. Не меншої слави зажив на­ступ. роман «Новые люди» (Москва, 1975; юкагир. — «CaІa дьон», 1977), у якому від­ображено життя юкагирів на фоні великих соц. змін. К. активно уболівав за до­лю свого народу, у листах до ген. секр. ЦК КПРС Л. Брежнєва смі­ливо звертав увагу на утиски юкагирів, на нестерпні умови їхнього життя, що призводять до вимира­н­ня народності. Укр. читач уперше по­зна­йомився з творчістю К., коли у г. «Комсомольське племʼя» (Він­ниця) від 1 травня 1972 у перекл. К. Хоменка було на­друк. оповіда­н­ня «Побачимося в тундрі». Схвильовано на цю подію від­гукнувся сам К.: «Чи міг мріяти хоч би один юкагир, хоч подумати, що один із його земляків заговорить по-українськи!». Він мріяв побувати в Україні, називав сво­їми літ. вчителями Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Коцюбинсько­го. Потім укр. пере­клади опубл. в г. «Молодь України», «Молода гвардія», «Новий день», «Він­ни­цька правда», «Панорама», «Він­ни­цька газета», «Чернігівська “Просвіта”», «Край Камʼя­нець­кий», «Кримська світлиця», ж. «Дні­­про», «Жовтень», «Прапор», «Україна», щорічнику «Су­зірʼя». Низку статей творчості К. присвятили К. Хоменко, Р. Луб­ківський, К. Гордієнко, І. Дзюба та ін. Окремі твори К. пере­кладено також латис., якут., казах., румун. і польс. мовами.

Завантажити статтю