Курінька

Визначення і загальна характеристика

КУРІ́НЬКА — село Чорнухинського ра­йону Полтавської області. Куріньків. сільс. раді під­порядк. села Нетратівка та Скибинці. Знаходиться на лівому березі р. Удай (притока Сули, бас. Дніпра), за 200 км від обл. центру, за 180 км від Києва, за 23 км від райцентру, за 18 км від залізнич. ст. Пи­рятин, за 5 км від автошляху Пи­рятин–Шостка та за 3 км від ландшафт. заказника заг.-держ. значе­н­ня Червонобережжя. Площа 2,2 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 342 особи; ста­ном на 2015 — 202 особи; пере­важно українці. Між К. і Скибинцями виявлено поселе­н­ня епохи бронзи, над Удаєм — залишки укріпле­н­ня 17–18 ст. Уперше К. згадується в писем. джерелах у 1-й чв. 17 ст. Ві­домо, що село кілька разів руйнували, зокрема під час нападів татар, 1619 його від­будували. К. по­значена на карті, укладеній 1650 франц. інж. Ґ. де Бопланом. За нар. пере­казами, назва походить від слова «курінь», що свідчить про козац. уклад життя та сусп. організацію перших поселенців. 1628 було 5, 1666 — 47, 1730 — 152, 1781 — 107 дворів. До кін. 1640-х рр. навколишні землі на­лежали князю Я. Вишневецькому. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648–58 — сотен­не містечко Кропивнян., 1658–59 — Іркліїв., 1659–61 та 1757–82 — Лубен. пол­ків. 1661–1757 — село Чорнус. сот­ні Лубен. полку. У 1770–80-х рр. К. належала генерал-ма­йору Хорвату, вдові під­скарбія Маркевича. 1776 зведено деревʼяну церкву Воскресі­н­ня Господнього (1892 її по­ставлено на муров. цоколь, прибудовано дзвіницю; не збереглася). На­прикінці 18 ст. збиралися 3, у серед. 19 ст. — 2 яр­марки на рік. 1781–1802 — містечко Лубен., 1802–1923 — Лохвиц. пов.; 1781–96 — Київ. намісництва, 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Полтав. губ. 1859 мешкали 1756 осіб, нараховувалося 297 дворів, 1900 — від­повід­но 2249 і 324, 1910 — 1994 і 336. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. Від 2-ї пол. 1920-х рр. — село. 1923–62 та від 1965 — у складі Чорнухин., 1962–65 — Пирятин. р-нів; 1923–30 — Лубен. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл. 1923 проживали 2001, 1927 — 2050 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жерт у К. — 215 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від 18 вересня 1941 до 18 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 94 жит. 1884 меш­кали 451, 1990 — 437, 2009 — 188 осіб. Нині працює ТОВ «Повстинаагроальянс», яке обробляє понад 4 тис. га земел. угідь. У К. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Збереглася будівля земської школи, зведена 1912 за проектом О. Сластьона. 2010–15 для задоволе­н­ня реліг. потреб Куріньків. сільс. ради у Скибинцях споруджено Свято-Воздвижен. церкву. Встановлено памʼятник воїнам-односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світової війни, памʼятні знаки жертвам голодомору та полоненим рад. воїнам, яких убили по­ліцаї. Серед видат. уродженців — геоботанік, флорист Ф. Гринь, поет, пере­кладач, дисидент Д. Шуп­та.

Літ.: Модзалевский В. Л. Очерки по истории Лохвицкой, Сенчанской, Чор­нуской, Куренской и Варвинской сотен, вошедших в со­став Лохвицкого уез­да // Лохвиц. истор. сб. К., 1906; Зуб Т. С. Чорнухинщина: минуле і сьогоде­н­ня: Істор.-краєзн. нарис. Чорнухи, 1997; Чорнухинщина туристична: Путівник. Чорнухи, 2008; Шупта Д. Р. Герб Куріньки і печатка Курінської сотні // Зоря Полтавщини. 2012, 16 жовт.; Булда М. І. Щодень ішли у небу­т­тя… Хроніка Голодомору 1932–1933 років у Чорнухинському ра­йоні Полтавської області. Га­дяч, 2013.

В. М. Голуб

Завантажити статтю