Курорт

КУРО́РТ (нім. Kurort — лікувальна місцевість) — освоєна природна територія на землях оздоровчого при­значе­н­ня. Має природні лікув. ресурси, необхідні для їхньої екс­плуатації будівлі та споруди з обʼєктами інфра­структури, використовується з метою лікува­н­ня, мед. реабілітації, профілактики захворювань та для ре­креації і під­лягає особливій охо­роні. За унікальністю та цін­ністю природно-лікув. ресурсів і рівнем облаштованості виділяють К. держ. та місц. значе­н­ня. Властивості природно-лікув. ресурсів ви­значають мед. профіль (спеціалізацію) К.: заг. при­значе­н­ня та спеціаліз. для лікува­н­ня конкрет. захворювань. Від­повід­но до мед. показань К. поділяють на ті, що лікують захворюва­н­ня органів кровообігу, травле­н­ня, дихал. шляхів, опорно-рухового апарату, нерв. системи, обміну речовин, сечо­статевих органів, шкіри, жін. статевих органів. Термін лікува­н­ня залежить від характеру захворюва­н­ня, його складності та типу К. і варіює від 24-х (для найпоширеніших захворювань) до 30-ти (легеневі хвороби), 45-ти та більше діб (пост­травматичне лікува­н­ня хреб­та). Курорт. режим за­звичай суворо регламентов. специфікою лікува­н­ня і послаблюється лише за амбулаторно-курсівк. варіантами профілактики захворювань. За характером провід. лікув. факторів К. поділяють на: бальнеол. (викори­ста­н­ня природ. мінерал. вод), грязьові (за­стосува­н­ня лікув. грязей), клімат. (осн. лікув.-профілакт. засіб — клімат).

Курорт. комплекс — по­єд­на­н­ня кількох видів природ. ресурсів. На К. проводиться пере­важно комплексне лікува­н­ня із викори­ста­н­ням усіх наявних ресурсів. Мінерал. води за­стосовують у ви­гляді ванн різної температури та тривалості (пере­важно сірководневі води з концентрацією сірководню не менше 50 мг/л, вуглецеві соляні, соляно-лужні тощо) та для пиття в різних дозах при лікуван­ні захворювань кишковика, печінки, поруше­н­нях обміну речовин. Грязьові К. використовують мулові (утворюються на дні лиманів та солоних озер), вулкан. (є наслідком дії рідких та газоподіб. продуктів грязьових вулканів), са­пропелеві (або мули стоячих прісних озер), торфові (утво­рюються на болотах) грязі. Це — сильнодіючі лікув. засоби, які су­проводжуються знач. навантаже­н­ням на організм людини. Лікув. грязі діють на нерв. рецептори шкіри і мають найбільше показань при лікуван­ні су­глобів, кісток, хребта, а також периферич. та центр. нерв. системи, судин. захворювань. Клімат. К. мають най­сприятливіші умови для викори­ста­н­ня всіх видів кліматотерапії (аеро-, геліо, таласотерапія тощо) та клімато­профілактики.

Роз­різняють К. примор., гір., степ. тощо. Найпоширеніші з них — примор. К., що мають заг. профілакт. й рекреац. дію на організм людини. Для купа­н­ня протипоказані ревматичні, уролог. захворюва­н­ня, ішемічна хвороба серця, епілепсія. Викори­ста­н­ня мікроклімат. особливостей за­стосовується в спе­леотерапії, що є методом лікува­н­ня шляхом тривалого пере­бува­н­ня в умовах мікроклімату карст. та ін. печер, соляних копалень, шахт, гротів, які мають по­стійну температуру та тиск, газовий та іон­ний склад повітря, аерозолі певних солей та ін. властивості, які позитивно впливають на люд. організм, стимулюючи функції диха­н­ня та кровообігу, а також мають протизапал. та спазмоліт. дію тощо. Оздоровчі водні процедури прак­тикували ще в термах давньої Греції від 4 ст. до н. е. На основі викори­ста­н­ня бальнеол. ресурсів, зокрема мінерал. вод, для лікува­н­ня, оздоровле­н­ня та про­філактики захворювань формувалися К. у Рим. імперії. Однак з часом вони занепали та від­родилися в Європі за часів пізнього середньовіч­чя і доби Від­родже­н­ня. Пере­бува­н­ня «на водах» пере­творилося у модний і пре­стиж. спосіб проведе­н­ня до­зві­л­ля, а оздоровниці по­ступово ставали роз­важал. закладами. Комплексне лікува­н­ня мінерал. водами шляхом пиття або прийня­т­тя ванн, яке практикувалося в Європі, згодом отримало назву СПА-лікува­н­ня (від­повід­но, СПА-курорт) від назви м. Спа (Бельгія). Так, у Великій Британії 1560–1875 функціонувало 175 К., з яких лише 3 (Бат, Бакстон, Хотвел­лз) — на основі термал. джерел, решта — використовували різні лікув. і профілакт. процедури, але мали роз­винену індустрію до­зві­л­ля й імідж фешенебел. центрів світ. життя. Роз­виненою була система К. у Німеч­чині (Аахен, Баден-Баден, Бад-Емс та ін.), Італії (Абано-Терме, Сан-Джуліано-Терме), Угорщині (р-н оз. Балатон), Чехії (Карлові Вари, Маріанське-Лазне, Франтішкове-Лаз­не), Словач­чині (Бардежовське-Купеле). У Росії курортну справу започаткував Петро І указом «О приискании в Рос­сии минераль­ных вод» (1717). Перший курорт Марціальні води від­крито 1719 в Карелії. Ві­домі бальнеол. К. Росії: Єсентуки, Пʼятигорськ, Кисловодськ (усі — Ставроп. край), Сергієвські Мінеральні Води (Самар. обл.).

Клімат. К., пере­важно примор., набули роз­витку в Європі у 18 ст. Особлива популярність таких К. була повʼязана із роз­робле­н­ням методик лікува­н­ня мор. водою. Нині примор. К. най­привабливіші для туристів, оскільки там сконцентрована вся необхідна для від­починку, рекреації та лікува­н­ня інфра­структура. В Європі примор. К. характерні для країн Серед­зем­номорʼя: Італія (о-ви Капрі, Сар­динія, Ліґурійська Ривʼєра, Коста-Смеральда тощо), Іспанія (Коста-Брава, Коста-Дорада, Кос­та-Бланка, Коста-дель-Соль, о-ви Мальорка, Ґран-Канарія, Ібіца та ін.), Греція (о-ви Родос, Корфу, Кіклади та ін.), Франція (Лазурний Берег: Ніцца, Канни, Сан-Тропе тощо), Португалія (о-ви Мадейра, Азорські), о-ви Кіпр та Мальта. На мор. ресурсах Серед­земноморʼя роз­виваються К. Ізраїлю, Пн. Африки (Туніс, Марок­ко). Спеціалізується на туризмі і курорт. справі Туреч­чина (Анталья, Аланья, Кемер, Мармаріс та ін.), Хорватія (Істрія, Дубровник, Макарська Ривʼєра), Чорногорія (Будва, Котор). На Чорномор. узбереж­жі ві­домі К. в Болгарії (Бурґас, Сонячний Берег, Варна, Золоті Піски), Румунії (Мамая), Грузії (Піцунда, Ґудаута, Ґаґра, Батумі), Росії (Сочі, Анапа, Туапсе). У США від 19 ст. ві­домі К. у шт. Нью-Джерсі, Нью-Йорк, регіоні Нова Англія, нині здобули популярність К. Каліфорній. узбереж­жя. Попит на мор. К. стимулював їхній роз­виток в Азії (напр., в Індонезії — о-ви Балі, Ніас, Суматра, Ява; Малайзії — Ланґкаві, Пенанґ; Індії — шт. Керала та Ґоа; Китаї — о-в Хайнань), Лат. Америці (Домінікан. Респ., Куба, Ямайка, Мексика, Бразилія, Арґентина), Австралії (Сонячний Берег, о-в Гамільтон) та Нової Зеландії (Тау­по). Протягом 20 ст. за­знали роз­витку ландшафтні К., особливо гір. територій, які, окрім лікув.-оздоров. при­значе­н­ня, роз­виваються й як гір.-лижні: в Альпах (Ін­нсбрук в Австрії, Шамоні, Куршавель у Франції, Давос, Санкт-Моріц у Швейцарії), Судетах (Закопане у Польщі), Родопах (Пампорово в Болгарії). Нині К. охоплюють усі частини світу, утворюючи світ. курортну мережу.

В Україні знач. роз­виток санаторно-курорт. справи від­бувався у 19 ст. З того часу ві­домі клімат. К. Пд. узбереж­жя Криму, бальнеол. К. Пере­дкарпа­т­тя, Закарпа­т­тя, Поді­л­ля, Полтавщини, грязьові К. Криму та Одещини, які за­знали особл. роз­витку у 20 ст. Україна має найбільші та найрізноманітніші в Центр. Європі запаси ресурсів для роз­витку санаторно-курорт. лікува­н­ня. Послуги санаторно-курорт. закладів в Україні становлять майже 40 % від заг. обсягу турист. діяльності. Ресурсна база пред­ставлена такими бальнеол. типами мінерал. вод: вуглекислі (Закарпа­т­тя), радонові (Вінн., Черкас. обл.), сульфідні (Львівщина, Закарпа­т­тя, Крим), залізисті (Донбас), бромні, йодобромні та йодні (При­чорноморʼя), кремнієві (Харківщина), води з під­вищеним вмістом орган. речовин типу «Наф­туся» (Львів., Хмельн. обл.), води без специф. компонентів (Харків., Полтав., Одес. обл.). Грязьові К. використовують торфові, мулові, са­пропелеві грязі, значні поклади яких є в озерах та лиманах Криму, Одес., Херсон., Запоріз. обл. Клімат. К. охоплюють як узбереж­жя Чорного та Азов. морів, так і унікал. ландшафти практично по всій країні. Ві­домі спелеокурорти в соляних шахтах Донбасу (Сло­вʼянськ) та Закарпа­т­тя (Солотвин).

Станом на 2010, в Україні діяли бл. 3 тис. санаторно-курорт. установ (заг. місткістю цілоріч. викори­ста­н­ня понад 145 тис. ліжок, з можливістю збільше­н­ня в сезон макс. завантаже­н­ня майже до 500 тис. ліжок), з них понад 95 % — заклади тривалого пере­бува­н­ня, роз­рахов. на санаторне лікува­н­ня, профілактику та від­починок. До мережі входять будинки, пансіонати та бази від­починку (65 %), санаторії (14 %, з них майже 40 % — дит.), санаторії-профілакторії (10 %), бальнеол. та грязьові лікарні (8 %), пансіонати з лікува­н­ням (2 %), курортні поліклініки (1 %). Більшість оздоров. закладів становлять різноманітні заклади від­починку пере­важно сезон. дії, роз­рахов. на від­починок протягом від­пустки, але за кількістю оздоровлених вони по­ступаються санаторіям, що працюють цілорічно. Спеціаліз. мережа дит. санатор. закладів (місткістю понад 25 тис. ліжок з можливістю роз­горта­н­ня в місяць макс. завантаже­н­ня до 35 тис. ліжок) роз­рахов. пере­важно на тривале лікува­н­ня та оздоровле­н­ня дітей різного віку. Щорічно в санаторіях оздоровлюються понад 250 тис. дітей (пере­важно в Криму, Одес. та Київ. обл.). Ще понад 55 тис. дітей щорічно проходять профілакт.-санаторне лікува­н­ня у позаміських санаторно-оздоров. закладах, яких найбільше у Криму, Київ., Одес., Донец. та Рівнен. обл. Зро­стає частка іноз. туристів, які від­почивають на К. України. Більшість з них — громадяни сусід. країн: росіяни (70 %), білоруси (16 %), молдавани (10 %), поляки, литовці (по 1 %). Найбільшою популярністю серед іноземців користуються санаторно-курортні заклади Криму, Одес. та Львів. обл.

В Україні — понад 100 К. та курорт. місцевостей і санаторно-курортні заклади є практично в кожній області. Більша частина території країни знаходиться в зоні заляга­н­ня 2-х осн. типів мінерал. вод: на Лів­обереж­жі (Черніг., Сум., Харків., Полтав., Луган. та частина Донец. обл.) — гідрокарбонатно-хлоридні та хлоридно-сульфатні води різного катіон. складу під­вищеної та високої мінералізації йодобромних вод Дні­пров.-Донец. артезіан. бас. та Донбасу; на Прав­обереж­жі — радонові води УЩ. За по­єд­на­н­ням ресурсів і напрямами спеціалізації К. територію України умовно можна поділити на 3 великі регіони: Пд., Зх. та Центр. Для Пд. регіону характерне пере­важа­н­ня клімат. примор. К. у по­єд­нан­ні з грязями та мінерал. водами. Найві­доміші К.: клімат. — Велика Ялта (Гурзуф, Мас­сандра, Ореанда, Алупка), Одеса, Кароліно-Бугаз, Очаків, Скадовськ; бальнеол. — Євпаторія, Саки; а також грязьові К. Сухого, Хаджибей., Куяльниц. лиманів. На Азов. морі вирізняється клімат. та бальнеол. ресурсами Бердянськ. У Зх. регіоні основою курорт. справи є викори­ста­н­ня бальнеол. мінерал. вод та грязей у по­єд­нан­ні з клімат. (пере­важно ландшафт.) ре­сурсами. Серед ві­домих бальнеол. К. — Трускавець, Моршин, Черче, Великий Любінь; гір.-лижних — Славське, Ворохта, Драгобрат. На Закарпат­ті санаторно-курортні заклади сконцентровані у Сваляв., Мукачів., Хуст., Тячів., Рахів., Великоберезнян. р-нах. У Центр. регіоні пере­важають К., які роз­виваються на основі викори­ста­н­ня мінерал. вод та ландшафт. клімат. ресурсів. Одним із найдавніших (1917) є курорт. комплекс Миргорода (Полтав. обл.), який роз­вивається на маломінераліз. лужних водах, що мають по­стійну температуру +20 °С і за властивостями близькі до мінерал. вод нім. курортів Баден-Баден та Аахен. Знач. популярністю користуються К. Поді­л­ля (Немирів, Хмільник, Могилів-Подільський на Він­ничині, Микулинці на Тернопільщині, Товтри, Камʼя­нець-Подільський на Хмельнич­чині). Курорт. комплекс Київщини використовує пере­важно слабо- та маломінералізовані (до 5 г/л) води, до складу яких входять фтор, бром, марганець та залізо (родовища ур­очища Конча-Заспа, Миронівки, Богу­слава, Білої Церкви) у по­єд­нан­ні з кліматотерапією поліс. та лісо­степ. ландшафтів (К. Пуща-Водиця, Ворзель, Конча-Заспа, Ірпінь під Києвом), де лікують захворюва­н­ня серц.-судин., нерв. систем, органів диха­н­ня та травле­н­ня, поруше­н­ня обміну речовин та проводять постчорнобил. реабілітацію хворих.

Правові, організац., екон. та соц. засади роз­витку К. ви­значено Законом України «Про курорти» (2000). Курортно-лікув. туризм є одним із пріоритет. напрямів роз­витку внутр. та іноз. туризму, однак потребує реорганізації за­старілої матеріал.-тех. бази, роз­відки та освоє­н­ня нових родовищ та роз­будови К. за світ. стандартами. Водночас потребують уваги пита­н­ня рац. викори­ста­н­ня ресурсів і територій К., процеси приватизації, скла­да­н­ня генпланів роз­витку. Наукові дослідже­н­ня з роз­витку курорт. справи здійснюються в ме­­жах курортології та рекреалогії.

Завантажити статтю