Куртнезіров Закір

КУРТНЕЗІ́РОВ Закір (12. 12. 1933, с. Варнаутка, нині Гончарне Севастоп. міськ­ради — 12. 01. 2016, Сімферополь, похов. у с. Добре Сімфероп. р-ну, АР Крим) — кримськотатарський письмен­ник, публіцист. Член НСПУ (1978). Закін. фіз.-мат. від­діл. Наманґан. пед. ін­ституту (Узбеки­­стан, 1954), від­діл. журналістики філол. факультету Ташкент. університету (1964). Учителював; працював у рай. газетах Ташкент. обл.; 1982–2009 — за­ступник гол. ред. ж. «Йыл­дыз» («Зірка», Ташкент–Сімферополь). Очолював раду з крим­ськотатар. літ-ри СП Узб. РСР (1984–86). Засн. і ред. г. «Хидает» («Вірний шлях») Духов. упр. мусульман Криму (від 1993). Дебютував 1952 віршем «Урдагим» («Моє каченя») в молодіж. г. «Ленин учкуни» («Ленінська іскра»). Гол. мотив поезії К. — одвічна боротьба добра та зла. У зб. повістей «Мирас» («Спадщина», Ташкент, 1991) оповів про свій народ, який пере­жив геноцид і повернувся через пів­столі­т­тя на рідну землю. Кн. на­рисів «Аджылыкъкъа баргъанда» («Здійснюючи хадж», Сф., 1999) — про враже­н­ня від подорожі до Мекки й Медини. Кн. есеїв «Баба­чыгъым, сизни къай­дан тапа­йым?!» («Де Вас зна­йти, батьку?!», Сф., 2010) присвяч. про­блемам взаємовід­носин між по­колі­н­нями, втрати нац. ідентичності кримськотатар. молоді. Упорядкував довід­ник кримсько­татар. письмен­ників 11–20 ст. «Къырымтатар эдиплери» (Сф., 2000); здійснив смисл. перекл. Корану кримськотатар. мовою (1998; 2008). Автор і ведучий літ.-пед. пере­дач на місц. телебачен­ні. Окремі твори К. пере­кладено рос., укр., узб., турец. та ін. мовами.

Завантажити статтю