Куртнезіров Закір
КУРТНЕЗІ́РОВ Закір (12. 12. 1933, с. Варнаутка, нині Гончарне Севастоп. міськради – 12. 01. 2016, Сімферополь, похов. у с. Добре Сімфероп. р-ну, АР Крим) – кримськотатарський письменник, публіцист. Член НСПУ (1978). Закін. фіз.-мат. відділ. Наманґан. пед. інституту (Узбекистан, 1954), відділ. журналістики філол. факультету Ташкент. університету (1964). Учителював; працював у рай. газетах Ташкент. обл.; 1982–2009 – заступник гол. ред. ж. «Йылдыз» («Зірка», Ташкент–Сімферополь). Очолював раду з кримськотатар. літ-ри СП Узб. РСР (1984–86). Засн. і ред. г. «Хидает» («Вірний шлях») Духов. упр. мусульман Криму (від 1993). Дебютував 1952 віршем «Урдагим» («Моє каченя») в молодіж. г. «Ленин учкуни» («Ленінська іскра»). Гол. мотив поезії К. – одвічна боротьба добра та зла. У зб. повістей «Мирас» («Спадщина», Ташкент, 1991) оповів про свій народ, який пережив геноцид і повернувся через півстоліття на рідну землю. Кн. нарисів «Аджылыкъкъа баргъанда» («Здійснюючи хадж», Сф., 1999) – про враження від подорожі до Мекки й Медини. Кн. есеїв «Бабачыгъым, сизни къайдан тапайым?!» («Де Вас знайти, батьку?!», Сф., 2010) присвяч. проблемам взаємовідносин між поколіннями, втрати нац. ідентичності кримськотатар. молоді. Упорядкував довідник кримськотатар. письменників 11–20 ст. «Къырымтатар эдиплери» (Сф., 2000); здійснив смисл. перекл. Корану кримськотатар. мовою (1998; 2008). Автор і ведучий літ.-пед. передач на місц. телебаченні. Окремі твори К. перекладено рос., укр., узб., турец. та ін. мовами.
Тв.: Фиданлар (Паростки: Вірші). 1969; Сизге багъышлайым (Вам присвячую: Вірші). 1978; Сен кульгенде (Твоя посмішка: Вірші). 1982; Тебессюм (Посмішка: Нариси, літ. замальовки). 1984 (усі – Ташкент).
Літ.: Паши И. Федакяр инсан (Человек, преданный делу) // ЯД. 2003, 13 дек.; Бекирова З. Халкъкъа рухий гъыда даима керек (Народу нужен не только хлеб насущный) // Там само. 2008, 13 дек.; Аметова Н. Чешит енелишли фааль иджаткяр (Активный и разносторонний творец) // Къырым. 2008, 17 дек.
С. В. Шукурджієв
Основні твори
Фиданлар (Паростки: Вірші). 1969; Сизге багъышлайым (Вам присвячую: Вірші). 1978; Сен кульгенде (Твоя посмішка: Вірші). 1982; Тебессюм (Посмішка: Нариси, літ. замальовки). 1984 (усі – Ташкент).
Рекомендована література
- Паши И. Федакяр инсан (Человек, преданный делу) // ЯД. 2003, 13 дек.;Google Scholar
- Бекирова З. Халкъкъа рухий гъыда даима керек (Народу нужен не только хлеб насущный) // Там само. 2008, 13 дек.;Google Scholar
- Аметова Н. Чешит енелишли фааль иджаткяр (Активный и разносторонний творец) // Къырым. 2008, 17 дек.Google Scholar