КУРЧА́ТОВ Борис Васильович (21. 07(03. 08). 1905, с-ще Сімський завод Уфим. губ., нині м. Сім Челябін. обл., PФ — 13. 04. 1972, Москва) — фі­зикохімік. Брат І. Курчатова. Канд. фіз.-мат. (1938), д-р хім. (1962) н. Сталін. (1949, 1951) і Ленін. (1959) премії. Державні нагороди СРСР (2 ордени Леніна, 5 — Труд. Чер­воного Прапора). Від 1912 разом із батьками мешкав у Криму. Навч. у Крим. університеті в Сімферополі (1921–23), закін. Казан. університет (РФ, 1927). Працював 1928–43 у Ленінгр. фіз.-тех. ін­ституті (нині С.-Пе­тербург); 1943–72 — зав. хім. сектору Ін­ституту атом. енергії (Москва); водночас 1946–51 — зав. радіохім. лаб. Моск. університету. Напрями дослідж.: фізика ді­електриків і сегнето­електриків; хімія штуч. радіо­актив. елементів, зокрема й транс­уранових; хім. про­блеми атом. промисловості. Один із засн. рад. радіохімії. Ра­зом із Л. Русиновим, І. Курчатовим і Л. Мисовським від­крив явище ядер. ізометрії штуч. радіо­актив. брому (1935). Під його керівництвом уперше у СРСР отримані лаборатор. (1944) і реакторні (1947) зразки плутонію та ви­вчені його властивості.