ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Кустарна промисловість

КУСТА́РНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – дрібне виробництво промислових товарів у домашніх умовах. У наук. літературі термін і чітке його поняття формально визначеними не були, хоча термін широко вживався у повсякден. житті у 19 – на поч. 20 ст. У Рос. імперії при Раді з торгівлі і мануфактур Міністерства фінансів навіть працювала Особлива комісія з вивчення кустар. промисловості, одним із завдань якої було дати чітке тлумачення змісту терміна «К. п.». Цей вид дріб. оброб. промисловості характеризувався переважанням ручної праці, як із сімей. формою організації виробництва, так і з використанням найманих робітників і був зорієнтований на ринок. Кустар. промислами займалися переважно пред­ставники нижчих верств насел. – селяни, міщани. К. п. трактують також як ремісничу форму виробництва з виготовлення продукції на широкий ринок. Від пром. виробництва К. п. відрізняється в першу чергу нижчим рівнем застосовув. техніки та продуктивності праці. У Рос. імперії кустарні промисли почали розвива­тися після скасування кріпацтва 1861, зокрема у тих регіонах країни, де машинна індустрія розвивалася повільно. Базувалися на приват. власності, засобах виробництва та праці виробника. Переважало у них дрібне хатнє товарне виробництво. Існувала централізов. форма К. п. у вигляді роздатк. мануфактури, де торг. капітал опосередковано об’єднував безпосеред. товаровиробників – кустарів – роздаванням сировини та збиранням готової продукції. За такою схемою працювала більшість кустарів. Ін. частина майстрів (хатників) самостійно виготовляла кустарні вироби і продавала їх на ринку. Набуваючи майстерності, кустарі могли пе­реходити до вищого за кваліфікацією статусу – ремісника, який працював на замовлення та обслуговував у власній майстерні. Водночас із розвитком К. п. відбувалася її спеціалізація по р-нах на виготовленні окремих виробів. З розвитком фабрично-завод. промисловості К. п. не витримувала конкуренції і почала скорочуватися. Напередодні 1-ї світової війни її питома вага у заг. пром. виробництві Рос. імперії становила третину, працювали бл. 4 млн кустарів, з них в Україні – 415 тис. осіб. 1913 заг.-держ. обсяг К. п. України складав понад 18 %. Найрозвинутішою вона була у р-нах аграр. перенаселення: на Поділлі, Чернігівщині, Волині, Полтавщині; найменш розвиненою – на Донбасі, у При­дніпров’ї та Причорномор’ї, що зумовлювалося високими темпами зростання важкої промисловості і знач. потребою у робочій силі. Найпоширенішими кустар. про­мислами в Україні стали виробництво волокна та виготовлення продукції з нього – 37,1 % виробів, із дерева – 20,4 %, шкіри – 18,7 %, одягу – 11 %, металовиробів – 7,3 %, гончар. виробів – 3,7 % тощо. Напр., у Середній Наддніпрянщині був особливо поширений шкір. кустар. промисел, існувало чимало осередків кушнірства у м-ках Березна, Седнів, Семенівка, Короп, Олишівка Черніг. губ.; Опішня, Нові Санжари, Царичанка, Кобижча, Баришівка, Прилуки Полтав. губ.; Бориспіль, Брусилів та Богуслав Київ. губ. На зх.-укр. землях, що перебували у складі Австро-Угорщини та Польщі, створ. шко­ли гончарства та деревообробництва у Коломиї, ткацтва – у Косові, столярства – у Станіславі (нині Івано-Франківськ), різь­бярства – у Тернополі тощо. Набули розвитку на укр. землях й ін. кустарні промисли, що нині розвинулися в окремі осередки декоративно-ужиткового мистецтва, серед них – бондарство, вишивання, кахлярство, килимарство, ковальство, кравецтво, лимарство, ліжникарство, ложкарство, лозоплетіння, мосяжництво, ткацтво, токарство, сто­лярство, шевство. Міські кустарі обслуговували здебільшого місь­ке насел. і займалися виготовленням взуття, меблів, капелюхів, пошиттям одягу, білизни, в’язанням тощо, а сільські – с.-г. реманенту (граблі, коси, сокири, брички, борони, віялки). 1922 кількість кустарів в Україні досягла 520 тис. осіб, а виробництво порівняно із 1913 зросло майже вдвічі. Особливу роль К. п. відіграла у перехід. період від капіталізму до соціалізму. Процес одержавлення К. п. започатковано Постановою РНК СРСР від 2 травня 1927 «Про кустарно-ремісничу промисловість і промислову кооперацію». В Укра­їні наприкінці 19 – на поч. 20 ст. посилився розклад селян. общини, збільшився попит на товари дріб. кустар. виробництва для села. Столипінська аграрна реформа сприяла швидкому роз­витку К. п. у р-нах малоземелля і аграр. перенаселення. Держава використовувала кустарів і ремісників для виготовлення виробів, потрібних для налагодження товарообміну між містом і селом, підтримувала їх держ. замовленнями. Переваги надавалися вироб. кооперативам. На поч. 1935 пром. кооперацією і держ. пром-стю охоплено 85 % кустарів країни, з них в Україні – 90 %. Соц.-екон. зрушення, що відбувалися в СРСР у довоєн. час, змінили місце К. п. у заг.-союз. пром. ви­роб-ві. Незважаючи на абсолютне зростання обсягу виробництва, питома вага К. п. в усій пром. продукції країни і на поч. 1935 становила лише 7,3 %, у 1959 – бл. 20 %. 1960 пром. кооперацію було ліквідовано, а її підприємства передано різним мін-вам і відомствам та перетворено на держ. підприємства.

Літ.: Труды Комиссии по исследованию кустарной промышленности в России. Т. 1. С.-Петербург, 1879; Ефименко П. С. Труды Комиссии по иссле­дованию кустарных промыслов. Вып. 1: Сумский уезд. Х., 1882; Промислова кооперація України за 1929–1932 рр. X., 1932; Тарновский К. Н. Мелкая про­мышленность России в конце XIX – начале XX в. Москва, 1995; Водарский Я. Е., Истомина З. Г. Сельские кустарные промыслы Европейской России на рубеже XIX–XX столетий. Москва, 2004; Семенова О. Вироби кустарів-шкіряників середньої Наддніпрянщини наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ сто­ліття // Нар. творчість та етнологія. 2013. № 6.

Л. В. Низова

Рекомендована література

  1. Труды Комиссии по исследованию кустарной промышленности в России. Т. 1. С.-Петербург, 1879;
  2. Ефименко П. С. Труды Комиссии по иссле­дованию кустарных промыслов. Вып. 1: Сумский уезд. Х., 1882;
  3. Промислова кооперація України за 1929–1932 рр. X., 1932;
  4. Тарновский К. Н. Мелкая про­мышленность России в конце XIX – начале XX в. Москва, 1995;
  5. Водарский Я. Е., Истомина З. Г. Сельские кустарные промыслы Европейской России на рубеже XIX–XX столетий. Москва, 2004;
  6. Семенова О. Вироби кустарів-шкіряників середньої Наддніпрянщини наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ сто­ліття // Нар. творчість та етнологія. 2013. № 6.
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Кустарна промисловість / Л. В. Низова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-52120

Том ЕСУ:

16-й

Дата виходу друком тому:

2016

Дата останньої редакції статті:

2016

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

52120

Кількість переглядів цього року:

102

Схожі статті

Гуцульська порода коней
Господарство  | Том 6 | 2006
Ю. П. Стефурак
Добувна промисловість
Господарство  | Том 8 | 2008
О. М. Фащевська
Деревообробна промисловість
Господарство  | Том 7 | 2007
В. С. Бондар

Нагору