КУТИ́НСЬКИЙ Михайло Іванович (08. 10. 1890, с. Зарубинці Липовец. пов. Київ. губ., нині Монастирищен. р-ну Черкас. обл. — 10. 01. 1974, Москва, похов. у Києві) — крає­­­знавець, прозаїк. Брат В. Кутинської. Учасник 1-ї світової війни. Закін. Липовец. 2-клас­не училище (нині Вінн. обл., 1904) та Київ. ІНО (1928). Працював 1909–15 у но­таріал. конторі. Учителював, організовував у 1920-х рр. гурт­ки культури української мови у навч. закладах та на під­приємствах Києва. 1936 працював на хім.-фар­мацевт. заводі в Києві. 8 вересня того ж року заарешт., засудж. до 10-ти р., покара­н­ня від­бував у Сибіру та Кемеров. обл. (РФ). Після звільне­н­ня 1946 жив у Казах­стані, від 1948 — в Україні (м. Маріуполь, нині Донец. обл.). 21 липня 1949 знову заарешт., засланий до Краснояр. краю (РФ). Звільн. 1954. Реабіліт. 1956. Від 1959 — у Москві. Дебютував 1926 оповіда­н­ням «Дні недавні» у ж. «Життя й революція». Друкувався також у ж. «Глобус» та г. «Пролетарська правда». Під­готував до вид. «Некрополь України: Довід­ник про місця по­хова­н­ня або смерті історичних і культурних діячів України від давнини до сучасності», який за ред. І. Шишова на­друк. у ж. «Дні­­про» (1990–2009).