Кутняхов Микола Іванович
КУТНЯХО́В Микола Іванович (16. 04. 1952, м. Ворошиловград, нині Луганськ) — художник-монументаліст, живописець і педагог. Чоловік Т. Кутняхової-Семенюк, батько Д. Кутняхова Член НСХУ (1989). Закін. Київський художній інститут (1980; викл. М. Стороженко, В. Чеканюк). Відтоді працює у Києві: у Худож. фонді, одночасно — у школі мистецтв № 6: від 1990 — директор; за сумісництвом 1985–98 — в Академії підвищення кваліфікації керів. кадрів. Учасник всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 1979. Персон. — у Києві (1989, 1996), Поденборзі (Німеччина, 1991). Створює монум. розписи, вітражі, оформляє інтерʼєри. У станк. живописі надає перевагу пейзажам, для яких характерні тонка пульсація просвітлених кольорів, багата ритміка форм. Автор публікацій з питань мистецтва та худож. освіти.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Золотий настрій» (1976), «Жовтень» (1980), «Сива гора» (1982), «Флокси» (1983), «Самотня хата» (1985), «Човен» (1987), «Пастух» (1989), «Сум» (1990), «Світла музика» (1991), «Народження світла» (1992), «Весняна аура» (1993), «Тополя» (1994), «Багаття» (1995), «Мелодія» (1996), «Жага» (1997), «Віковічне», «І був вечір» (обидва — 2001), «Ранок» (2004), «Промінь» (2006), «Нічне місто» (2008); мозаїка «Вічний рух» (Ювелірпром, Київ, 1980); розписи — «Жива криниця» (1983), «Батьківщина» (1985); вітражі — серія «Пори року» (1982; усі — м. Урґенч, Узбекистан), «Свята Україна» (Палац культури, м. Жидачів Львів. обл.), «Весняний настрій» (б-ка № 8), «Декоративні композиції» (б-ка № 5; усі — 1991), «Радість», «Сонячний настрій» (обидва — санаторій учасників війни, 1992; усі — Київ), «Цвітіння» (1998); енкаустика — «Мир дому твоєму» (гуртожиток «Молодіжний», Київ, 1987), «Осяяне літо» (1988), «Променистий дощ» (1989; обидва — пансіонат, м. Буча Київ. обл.); металопластика — «Зв’язок» (Головпоштамт, Луцьк, 1987); ікона «Микола Святоша» (2007).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 