Кухзод Урун

КУХЗО́Д Урун (Кўҳзод Ўрун; справж. — Джумаєв Урунбой, Љумъаев Ўрун­бой; 15. 03. 1937, кишлак Газа Согдій. обл., Таджики­­стан) — таджицький прозаїк. Член СП СРСР (1975). Нар. письменник Таджикистану (2001). Літ. премія ім. Айні (1989), Державна премія Таджикистану ім. Рудакі (1996). Закін. Душанбин. пед. інститут (1959). Для творчості К. притаманний тонкий психологізм. Автор зб. оповідань «Сареву савдое» («У кожного своє», 1972), «Як сару сад хаёл» («Голова завжди повна думок», 1983), «Тоҷикони имрӯза» («Сучасні та­джики», 2000), «Лоҳутӣ ва баъди ӯ» («Лагуті й після нього», 2002), «Ҷамъи парешон» («Розпорошення цілого»), «Ахлоқи воло, дафъи бало» («Чиста мораль оберігає від лиха»; обидві — 2003); повістей «Роњи аѓба» («Перевал», 1975; усі — Душанбе; укр. перекл. — К., 1985), «Кини Хумор» («Відплата Хумори», 1978), «Як рўзи дароз, рўзи бисъёр дароз» («Довгий, дуже довгий день», 1982), «Писанддара» («Пісанддара», 1984), «Тақвими раҳгум» («Заблудлий календар», 1989); романів «Њам кўњи баланд, њам шањри азим» («І висока гора, і велике місто», 1986), «Ҳайҷо» («Поле битви», 2007; усі — Душанбе). Переклав таджиц. мовою окремі твори Р. До­мадоновича, А. Несіна, Г. Маркеса, деякі оповідання вірм., естон., рос., узб., укр. письмен­ників. Низку творів К. українською мовою переклали О. Шокало, В. Рудковський.

Завантажити статтю