КУШНІ́Р Веніамін Володимирович (07. 01. 1926, с. Купин Камʼя­нець-Поділ., нині Городоцького р-ну Хмельн. обл. — 19. 06. 1992, Київ) — живописець. Член СХУ (1954). Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1953; викл. Й. Бокшай, І. Гуторов, Р. Сельський). Працював викл. живопису Дні­проп. худож. училища (1953–55). Пере­їхав 1956 до Києва. Учасник правозахис. руху. На поч. 1960-х рр. активно долучився до громад. діяльності. Один з організаторів Клубу твор. молоді «Сучасник», очолював секцію ху­дожників. Спілкувався з А. Горською, Г. Зубченко, Г. Севрук, І. Світличним, О. Заливахою. Роз­по­всюджував і тиражував самвидав. У 1970-і рр. за­знав цькувань і пере­слідувань з боку влади. На творчій роботі. Брав участь в обл., всеукр. мист. ви­ставках від 1957. Персон. — посмертні у Києві (1993, 1996, 1999, 2000, 2006), Каневі (Черкас. обл., 2002). Основні галузі — станк. живопис та монум.-декор. мистецтво. Творчість національна за змістом і духом, сучасна за формою, сповнена глибокого філос. звуча­н­ня. Автор монум. епіч. полотен, пейзажів, порт­ретів, натюрмортів, яким притаман­ні вишуканість форми, досконалість композиції, романтичне світобаче­н­ня краси рідної землі. Духов. кодом у всесвіті К. є образ укр. матері. Створив низку порт­ретів діячів укр. культури, сучасників. Окре­мі роботи зберігаються у Нац. музеї у Львові, Івано-Фр., Луган., Донец., Закарп., Черніг. ХМ, Дні­проп. істор. музеї, Ізмаїл. кар­тин. галереї (Одес. обл.).