Кушплер Ігор Федорович

КУ́ШПЛЕР Ігор Федорович (02. 01. 1949, с. Покрівці Жидачів. р-ну Львів. обл. — 23. 04. 2012, Польща, похов. у Львові) — співак (баритон), педагог. Чоловік Ади, батько Зоряни та Олени Кушплерів. Професор (2000). Народний артист України (1999). Закін. Львів. консерваторію (1978, кл. сольного співу О. Дарчука; 1979, кл. диригування Ю. Луціва). 1978–80 — соліст Львів. філармонії, від 1980 — театру опери та балету ім. С. Крушельницької (1998–99 — худож. кер.). Водночас від 1983 викладав у Львів. муз. академії: від 2011 — завідувач кафедри сольного співу. Володів лірико-драм. баритоном красивого оксамит. тембру широкого діапазону і насиченого звучання. У камер. репертуарі — твори Ф. Шуберта, Р. Шуманна, Ґ. Ма­лера, М. Лисенка, С. Людкевича, П. Чайковського, С. Рахманінова та ін. Виступав у країнах СНД, Польщі, Німеччині, Іспанії, Австрії, Угорщині, Лівії, Лівані, Катарі. Здійснив численні фонд. записи на радіо і телебаченні, зокрема знявся у теле­версіях опер «Маестро капели» Д. Чимарози і «Телефон» Дж. Ме­нотті. Серед учнів — З. Кушплер, А. Шкурган, О. Сидір, М. За­горулько, С. Соловей, В. Дудар. Автор солоспівів, обробок нар. пісень та вокал. ансамблів, що увійшли до зб. «Із глибинних джерел», «Шукай любов» (обидві — 1999), «В передчутті весни» (2004; усі — Львів). Загинув в автокатастрофі на тер. Польщі.

Партії: Остап («Тарас Бульба» М. Ли­сенка), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Дон Жуан (однойм. опера В.-А. Моцарта), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Жермон, Яґо, Граф ді Луна, Амонасро, Ріґолетто, На­букко («Травіата», «Отелло», «Трубадур», «Аїда», «Ріґолетто», «Набукко» Дж. Вер­ді), Шарплес («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Сільвіо («Паяци» Р. Леонка­валло), Альфіо («Сільська честь» П. Мас­каньї), Барнаба («Джоконда» А. Понкієллі).

Літ.: Паламарчук О. Розкрилля таланту // ЖС. 1982, 5 лип.; Веселка С. Зо­лотий голос (портрет бенефіціанта в сімейному інтер’єрі) // Арт-Поступ. 1999, 26 лют.; Ніколаєва Л. Зрілість таланту // Театр. бесіда. 1999. № 2; Її ж. По­лудень віку // Музика. 2000. № 1–3; Її ж. Гармонія таланту // Митці Львівщини. Л., 2009.

Л. М. Ніколаєва

Основні партії

Остап («Тарас Бульба» М. Ли­сенка), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Дон Жуан (однойм. опера В.-А. Моцарта), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Жермон, Яґо, Граф ді Луна, Амонасро, Ріґолетто, На­букко («Травіата», «Отелло», «Трубадур», «Аїда», «Ріґолетто», «Набукко» Дж. Вер­ді), Шарплес («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Сільвіо («Паяци» Р. Леонка­валло), Альфіо («Сільська честь» П. Мас­каньї), Барнаба («Джоконда» А. Понкієллі).

Рекомендована література

1. Паламарчук О. Розкрилля таланту // ЖС. 1982, 5 лип.;
   Google ScholarInternet
2. Веселка С. Зо­лотий голос (портрет бенефіціанта в сімейному інтер’єрі) // Арт-Поступ. 1999, 26 лют.;
   Google ScholarInternet
3. Ніколаєва Л. Зрілість таланту // Театр. бесіда. 1999. № 2;
   Google ScholarInternet
4. Її ж. По­лудень віку // Музика. 2000. № 1–3;
   Google ScholarInternet
5. Її ж. Гармонія таланту // Митці Львівщини. Л., 2009.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю