Кушплер Ігор Федорович
КУ́ШПЛЕР Ігор Федорович (02. 01. 1949, с. Покрівці Жидачів. р-ну Львів. обл. — 23. 04. 2012, Польща, похов. у Львові) — співак (баритон), педагог. Чоловік Ади, батько Зоряни та Олени Кушплерів. Професор (2000). Народний артист України (1999). Закін. Львів. консерваторію (1978, кл. сольного співу О. Дарчука; 1979, кл. диригування Ю. Луціва). 1978–80 — соліст Львів. філармонії, від 1980 — театру опери та балету ім. С. Крушельницької (1998–99 — худож. кер.). Водночас від 1983 викладав у Львів. муз. академії: від 2011 — завідувач кафедри сольного співу. Володів лірико-драм. баритоном красивого оксамит. тембру широкого діапазону і насиченого звучання. У камер. репертуарі — твори Ф. Шуберта, Р. Шуманна, Ґ. Малера, М. Лисенка, С. Людкевича, П. Чайковського, С. Рахманінова та ін. Виступав у країнах СНД, Польщі, Німеччині, Іспанії, Австрії, Угорщині, Лівії, Лівані, Катарі. Здійснив численні фонд. записи на радіо і телебаченні, зокрема знявся у телеверсіях опер «Маестро капели» Д. Чимарози і «Телефон» Дж. Менотті. Серед учнів — З. Кушплер, А. Шкурган, О. Сидір, М. Загорулько, С. Соловей, В. Дудар. Автор солоспівів, обробок нар. пісень та вокал. ансамблів, що увійшли до зб. «Із глибинних джерел», «Шукай любов» (обидві — 1999), «В передчутті весни» (2004; усі — Львів). Загинув в автокатастрофі на тер. Польщі.
Партії: Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Дон Жуан (однойм. опера В.-А. Моцарта), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Жермон, Яґо, Граф ді Луна, Амонасро, Ріґолетто, Набукко («Травіата», «Отелло», «Трубадур», «Аїда», «Ріґолетто», «Набукко» Дж. Верді), Шарплес («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло), Альфіо («Сільська честь» П. Масканьї), Барнаба («Джоконда» А. Понкієллі).
Літ.: Паламарчук О. Розкрилля таланту // ЖС. 1982, 5 лип.; Веселка С. Золотий голос (портрет бенефіціанта в сімейному інтер’єрі) // Арт-Поступ. 1999, 26 лют.; Ніколаєва Л. Зрілість таланту // Театр. бесіда. 1999. № 2; Її ж. Полудень віку // Музика. 2000. № 1–3; Її ж. Гармонія таланту // Митці Львівщини. Л., 2009.
Л. М. Ніколаєва
Основні партії
Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Дон Жуан (однойм. опера В.-А. Моцарта), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Жермон, Яґо, Граф ді Луна, Амонасро, Ріґолетто, Набукко («Травіата», «Отелло», «Трубадур», «Аїда», «Ріґолетто», «Набукко» Дж. Верді), Шарплес («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло), Альфіо («Сільська честь» П. Масканьї), Барнаба («Джоконда» А. Понкієллі).
Рекомендована література
- Паламарчук О. Розкрилля таланту // ЖС. 1982, 5 лип.;
- Веселка С. Золотий голос (портрет бенефіціанта в сімейному інтер’єрі) // Арт-Поступ. 1999, 26 лют.;
- Ніколаєва Л. Зрілість таланту // Театр. бесіда. 1999. № 2;
- Її ж. Полудень віку // Музика. 2000. № 1–3;
- Її ж. Гармонія таланту // Митці Львівщини. Л., 2009.