ЛАВО́РИК Олександр Ро­стиславович (13. 10. 1955, с. Рясники Гощан. р-ну Рівнен. обл.) — графік, живописець. Син Н. Лаворик. Лауреат 2-го Всесоюз. фестивалю нар. творчості (Москва, 1987). Обл. премія ім. Г. Чубая (1992). Закін. Рівнен. художню студію (1973; кер. В. Ємельянов), факультет графіки Моск. заоч. університету мистецтв (1973), Між­нар. школу церк. архітектури в Між­галуз. ін­ституті під­вище­н­ня кваліфікації і пере­підготовки кадрів Львів. політех. ін­ституту (1992; кер. Ю. Криворучко). Пра­цював у Гощан. рай. від­ділі внутр. справ (1979–90); за сумісництвом 1983–86 — викладач худож. від­ділу і завідувач від­ділу образотвор. мистецтва Го­­щан. школи мистецтв; 1990–93 — директор дит. худож. школи укр. малярства та писанкарства Рівнен. центру «Середовище»; від 1997 — керівник твор. майстерні «Во­­лин. ікона». Учасник обл., всеукр., між­нар. мистецьких ви­ставок від 1980. Персон. — у Гощі (1980, 1985), Рівному (1980–81, 1983–86, 1988–89, 1993, 2011), Києві (1988, 1990), Луцьку, Шепетівці (Хмельн. обл.), Москві (усі — 1990), Дні­пропетровську (2010). Досліджує традиц. ікони Воли­ні. Уклав альбом «Волинська писанка» (Р., 1992, спів­­авт.). Ре­­кон­струював 1994–99 ікону Божої Матері Одигітрії 13 ст. Виконав копії з ікон «Христос Пантократор з апостолами» (1999–2002), «Покрова Пресвятої Бо­­го­родиці» (2003–09; обидві — 15 ст.), «Пре­свята Богородиця Одигітрія За­­ставницька» (17 ст., 2009–10). Значна частина робіт зберігається у Рівнен. краєзн. музеї, Сарнен. істор.-етногр. музеї (Рів­нен. обл.), Нац. музеї-заповід­нику укр. гончарства (смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл.), Музеї волин. ікони (Луцьк), Шепетів. літ.-мемор. музеї М. Островського.