Лавренко Михайло Теодорович
ЛАВРЕ́НКО Михайло Теодорович (1901, Чернігівщина — після 1980, м. Нью-Йорк, США) — письменник, художник-аматор. Як вояк 1-ї Київ. юнац. школи ім. Б. Хмельницького брав участь у бою під Крутами (1918), в якому був поранений. Учасник укр. повстання у м. Борзна (нині Черніг. обл.). За свідченням П. Василенка, Л. у роки 2-ї світової війни воював у лавах УПА (псевд. Тло). Після війни жив у Франції, потім у США, мешкав у Брукліні. Писав поезію, прозу, драматургію, публіцистику. Автор кн. спогадів «Крути: Збірка у пам’ять героїв Крут», яку упорядкували О. та Н. Зінкевичі (К., 2008), лірич. зб. «Перша копа», «Брама золота», драм. творів «Пархимові ласощі, або “Бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазьте”» (усі — 1970), «Арсенал» (1976). Голодомору 1932–33 в Україні присвятив проз. кн. «Два колоски» (1973), в якій йдеться про реальні події в с. Стетківці Янушпіл. р-ну Бердичів. округи (нині Чуднів. р-ну Житомир. обл.), оповідання «Дивні діла твої, Господи!» (1975), «Щедрий вечір» (1976; усі — Нью-Йорк). Графічне оформлення усіх книг — в автор. виконанні. Писав також оповідання, присвяч. воякам УПА («В житах золотавих»), гуморески («Як я гусаками торгував») тощо.
Рекомендована література
- Ковалів П. Шляхи і засоби боротьби за культуру української мови // Сучасність. 1965. Ч. 6;
- Луців Л. Про нові видання // Свобода. 1977, 29 листоп.
Завантажити статтю
Людина 
