ЛА́ВРИК Валентина Яківна (21. 09. 1921, ст. Няндома, нині місто Архангел. обл., РФ — 14. 05. 1975, Київ) — лікар-токсиколог, патофізіолог. Дружина Семена, мати Андрія Лавриків. Доктор медичних наук (1970). Закін. Архангел. мед. ін­ститут (1943). Працювала військ. лікарем. 1946–53 — в Ін­ституті пере­лива­н­ня крові і невід­клад. допомоги (нині Ін­ститут патології крові та транс­фуз. медицини НАМНУ, Львів); водночас 1947–53 — викладач Львів. фельд­шер.-акушер. школи; 1954–75 — старший науковий спів­робітник Київ. НДІ фармакології та токсикології. Ви­вчала вплив на організм людини іонізуючого ви­промінюва­н­ня, особливості патогенет. терапії промен. хворо­би. Авторка роз­ділів у кн. «Цито­токсины в современ­ной медицине» (т. 1, 1956; т. 2, 1960), «Организация медицинского обе­­спечения населения при мас­совых поражениях» (1957, спів­­авт.; усі — Київ), «Медицинская радиология» (Москва, 1960, спів­­авт.).