Лаврик Семен Семенович

Визначення і загальна характеристика

ЛА́ВРИК Семен Семенович (20. 10(02. 11). 1915, с. Велика Слобідка, нині Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 07. 07. 1990, Київ) — лікар-гематолог. Чоловік Валентини, батько Андрія Лавриків. Доктор медичних наук (1966), професор (1966), член-кореспондент АН УРСР (1979). Заслужений діяч науки УРСР (1975). Державна премія Украї­ни у галузі н. і т. (1992, посмертно). Премія ім. О. Богомольця АН УРСР (1977). Державні нагороди СРСР. Закін. Вінн. мед. інститут (1940). Працював військ. лікарем; 1946–50 — директор Львів. НДІ невідклад. хірургії та переливання крові (нині Інститут патології крові та трансфуз. медицини НАМНУ); 1950–53 — зав. Львів. обл. відділу охорони здоров’я; 1953–54 — ректор Станіслав. мед. інституту (нині Івано-Франківськ); 1954–60 — перший заст. Міністра охорони здоров’я УРСР; 1960–70 — директор, 1984–90 — зав. лаб. консервування кістк. мозку Київ. НДІ гематології і переливання крові (нині Інститут гематології та трансфузіології НАМНУ); 1970–84 — ректор Київ. мед. інституту. Голова Укр. респ. товариства лікарів-гематологів і трансфузіологів. Наукові дослідження: аутотрансфузія консервованих клітин крові, ауто- і гомотрансплантація кістк. мозку хворим після промен. і хіміотерапії злоякіс. новоутворень, організація служби крові та донорства. Під керівництвом Л. розроблено методи отримання лікув. препаратів донор. плазми: фібриногену, альбуміну, гамма-глобулінів спрямов. дії, а також метод підсадки аутол. та алоген. консервованого кістк. мозку. Зробив вагомий внесок у вивчення механізму впливу низьких т-р на клітини крові під час консервування. Ініціатор створення в Україні банку тривалого збереження крові і кістк. мозку при низьких т-рах (використано під час лікування осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС).

Завантажити статтю