Лаврів Петро Іванович
ЛА́ВРІВ Петро Іванович (псевд. — Добромир; 13. 03. 1923, с. Раків Долин. пов. Станіслав. воєводства, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. — 14. 10. 2003, Львів, похов. у рідному селі) — учасник національно-визвольного руху. Чоловік М. Лаврів-Скрентович. Навчався у Стрий. гімназії (1937–43), Львів. політехніці (від 1943). На початку квітня 1944 вступив до ОУН. Займався ідеологічним вишколом куща УПА. 17 квітня 1945 заарештований, 17 квітня 1946 засуджений до 10-ти років позбавлення волі та 5-ти років позбавлення громадянських прав. 1952–53 з пам’яті написав «Історію України», яку в’язні переписували та вивчали. 1954 звільнений і переданий у комендатуру спецзаслання в місті Караґанда (Казахстан). Працював бухгалтером в автоуправлінні шахтобудівного комбінату. 1964 перебував під слідством за звинуваченням у казахсько-українському націоналізмі, утримувався у психіатричній лікарні. Заочно закінчив англійський факультет Алма-Атин. інституту іноземних мов, 3-річні Московські курси французької мови й економічний факультет Казахського університету. 1967 отримав дозвіл мешкати у Донецьку. До виходу на пенсію у 1983 перекладав науково-технічну літературу зі слов’янських, германських, романських, угорської та японської мов на російську мову для інформаційного бюро Караґанди й Донецька. Провадив проукраїнську пропаганду серед зросійщених українців. 1989 став членом Товариства української мови, згодом — «Просвіти» й НРУ. 1996 переїхав до Львова.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Історія Південно-Східньої України. Л., 1992; К., 1996; Колонізація українських і суміжних степів. К., 1994; Моя земля — земля моїх батьків. Д., 1995; Откуду єсть пошла українська земля? (Перші записи назви Україна та її походження) // Annales Universitatis Mariae Curie-Sktodowska. Lublin, 1996–97.
Рекомендована література
- Лаврів Петро Іванович: [Спогади] // Літопис нескореної України: Док., мат., спогади. Кн. 1. Л., 1993.
Завантажити статтю
Людина 
