Лаврів-Скрентович Марія Антонівна

ЛА́ВРІВ-СКРЕНТО́ВИЧ Марія Антонівна (псевд.: Олеся, Звенислава; 02. 01. 1925, с. Залуква, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 09. 02. 2002, Львів, похов. у с. Раків Долин. р-ну Івано-Фр. обл.) — учасниця національно-визвольного руху. Дружина П. Лавріва. Навч. у Станіслав. гімназії і торг. школі (нині Івано-Франківськ). 1939 вступила до Юнацтва ОУН, спів­працювала з під­пі­л­лям у Залукві, від 1942 — керівник жін. юнац. сітки Станіславщини. 1942–43 від­була кілька ви­школів юнац. провід­ників, пере­йшла на нелегал. становище. Від арешту ґестапо її двічі рятували нім. військовики. Від 1944 — керівник окруж. жін. сітки ОУН. У березні 1945 за­арешт. (від­мовилася від пропозиції працювати в обкомі комсомолу), в травні 1946 засудж. до 15-ти р. по­збавле­н­ня волі і 5-ти р. по­збавле­н­ня громадян. прав. Після суду Л.-С. ще рік утримували в тюрмі Нар. комісаріату держ. без­пеки, пропонували дворічні курси роз­відників і працю за кордоном, за від­мову катували. Покара­н­ня від­бувала у Воркутин. таборах (РФ). 1956 звільнена. Мешкала у м. Ка­­раґанда (Казах­стан). Здобула вищу тех. освіту, працювала на виробництві, за­ймалася просвітн. діяльністю. Від 1967 — інж. ін­ституту «Автоматгірмаш» (Донецьк). 1990 організувала Братство ОУН–УПА та обласне Товариство політвʼязнів, яке й очолила. Член обласного проводу КУНу, Ліги укр. жінок. 1996 пере­їхала до Львова.

Завантажити статтю