Лавров Юрій Сергійович
ЛАВРО́В Юрій Сергійович (01(14). 03. 1905, С.-Петербург — 20. 08. 1980, Ленінград, нині С.-Петербург, похов. у Києві) — актор, режисер. Чоловік О. Смирнової, батько К. Лаврова. Народний артист УРСР (1955), СРСР (1960). Держ. нагорода СРСР. Освіта середня незакінчена. Дебютував на сцені 1919 у допоміж. складі Великого драм. театру (Петроград, нині С.-Петербург). 1922–25 — співорганізатор і актор Малого театру у Ленінграді. Працював у театрах Москви, Ленінграда, Далекого Сходу (РФ), зокрема 1929–34 — у Ленінгр. театрі драми; 1938–67 — у Київ. рос. драм. театрі ім. Лесі Українки: від 1965 — в. о. гол. реж. Після виходу на пенсію продовжував виступати в окремих виставах. У кіно від 1928. Знімався на кіностудії «Ленфільм», Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Л. — гострохарактер. актор, поєднував у творчості психол. глибину розкриття образу, поет. силу, яскравість сценіч. малюнку ролі. 1989 у Москві видано зб. «Сцена и годы: воспоминания о Ю. С. Лаврове», що містить матеріали про митця, його власні спогади й статті за період 1919–60.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Дон Жуан, Командор, Годвінсон («Камінний господар», «У пущі» Лесі Українки), Бережний («Соло на флейті» І. Микитенка), Князь Абрезков («Живий труп» Л. Толстого), Дорн («Чайка» А. Чехова), Федір («Навала» Л. Леонова), Рощин («Ходіння по муках» за О. Толстим), Сатін, Іван Коломійцев («На дні», «Останні» М. Горького), Глоба («Російські люди» К. Симонова), Новиков («Палата» С. Альошина), Кастальський («Страх» О. Афіногенова), Василь Агафонов («Нові часи» Г. Мдівані), Філіпп II («Дон Карлос» Ф. Шіллера), Тартюф (однойм. п’єса Ж.-Б. Мольєра), Монах Лоренцо («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра); у кіно — Капітан Старчак («Застава коло Чортового Броду», 1936, реж. К. Ісаєв, М. Білинський), Інспектор («Щорс», 1939, реж. О. Довженко), Анархіст («Олександр Пархоменко», 1942, реж. Л. Луков), Зенон Печериця («Тривожна молодість», 1954, реж. О. Алов, В. Наумов), Симон Петлюра («Правда», 1957, реж. В. Добровольський, І. Шмарук, «Киянка», реж. Т. Левчук), Граф Потоцький («Олекса Довбуш», реж. В. Іванов; обидва — 1959), Василь Павлович («Хочу вірити», 1965, реж. М. Мащенко), Дітеріхс («Серце Бонівура», 1969, реж. М. Орлов), Іван Захарович («Софія Грушко», 1971, реж. В. Івченко), Єпископ Олександр («Спокута чужих гріхів», 1978, реж. В. Підпалий).
Рекомендована література
- Зюков Б. Б. Юрий Лавров. К., 1971;
- Маслов О. Талант народжується працею // КіЖ. 1975, 16 берез.;
- Резникович М. Театральные мистификации Юрия Лаврова // Всеукр. ведомости. 1997, 15 мая;
- Гринишина М. Как Ванька Жуков стал народным артистом // Контрамарка. 2005. № 3;
- Комаров О. Театральна планета «Юрій Лавров» // День. 2007, 14 берез.
Фотоілюстрації
Інформація про статтю
В. М. Войтенко- Авторські права:
- Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
- Дата останньої редакції статті:
- груд. 2016
- Том ЕСУ:
- 16
- Дата виходу друком тому:
- груд. 2016
- Тематичний розділ сайту:
- Людина
- Ключове слово:
- актор
- EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
- 52809
- Вплив статті на популяризацію знань:
-
- Бібліографічний опис:
-
Лавров Юрій Сергійович / В. М. Войтенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-52809.
Lavrov Yurii Serhiiovych / V. M. Voitenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-52809.
Людина 
