Лагута Микола Дмитрович

ЛАГУ́ТА Микола Дмитрович (22. 11. 1895, Миколаїв — 25. 11. 1937) — краєзнавець, громадський діяч. Навч. у Харків. університеті (1915–16) та Новорос. університеті в Одесі (1916–17). Від 1918 учителював у Херсон. та Одес. пов., ви­­кладав укр. мову і літературу. Член ми­­кол. товариства «Просвіта» (від 1919), УПСР (1917–20), був секр. ред. місц. партій. г. «Революційна бо­­ротьба». Від квітня 1920 викладав українознавство у Микол. ІНО, читав курси української мови і літ-ри, всесвіт. літ-ри, краєзнав­ства, збирав матеріали про рідний край. Співзасн. Наук. товариства ім. М. Аркаса при ВУАН (1923), був його секр. і провадив н.-д. роботу із виявлення та фіксування пам’яток матеріал. та духов. культури, природи міста й області. При ІНО Л. створив кабінет краєзнавства, який пізніше разом із експонатами перейшов до місц. істор.-археол. музею. Серед наук. доробку — розвідки про життя і творчість видат. людей краю, зокрема Р. Суд­ковського ( «Забытый художник»), низка публікацій про М. Аркаса та ін. Першим класифікував пам’ятки археології Ми­­колаївщини (тісно співпрацював з академік М. Слабченком). Автор низки статей з діалектології та істор. краєзнавства у періодиці: «Географический сборник. Николаевщина» (1926), «Вся Николаевщина» (1928) та ін. Найвагомішою стала робота «Хронология главнейших историчес­ких событий города Николаева», в якій висвітлив істор. події 1774–1920. У 1929 заарешт. за сфабриков. справою СВУ, засудж. до 3-х р. умовно і звільнений з-під варти. Працював у істор.-археол. музеї і брав участь у розкопках Ольвії, опрацьовував нові матеріали з археології та краєзнавства. У жовтні 1937 заарешт. вдруге, 15 листопада за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

Завантажити статтю