Лазаревська Юлія Леонідівна
Визначення і загальна характеристика
ЛАЗАРЕ́ВСЬКА Юлія Леонідівна (06. 07. 1945, Київ — 06. 11. 2021, там само) — режисер, сценарист, художниця. Сестра Т. Лазаревської-Дикаревої, дружина Г. Шкляревського. Член НСКінУ (1988). Закін. муз.-пед. факультет Київ. пед. інституту (1967). Працювала 1969–92 на студії «Київнаукфільм»: муз. ред., сценарист, реж. У кінодокументалістиці та автор. неігровому кіно Л. зосереджується на мист. дослідж. люд. доль і твор. біографій, тяжіє до психологізму та образ. розкриття істор. епохи через окрему людину. Сценаристка фільму «Писанки» (1989), авторка і реж. фільмів «Золото скіфів» (1990), «Г. Нарбут. Живі картини» (1993), «Друга половина» (1995), «Антологія зайвих» (1997), «Меандр» (1998), «Сонет № 29» (2000), «Кіндер-сюрприз» (2001), «Без пафосу» (2002), «Брати Нарбути» (2003), «Пісні серця» (2004–05, докум. серіал), «Хода» (2007), «Якутовичі» (2008), «І. Шамо. Постлюдія» (2014). Від 1986 займається живописом, керамікою, фотографією. Від 1990 — учасниця всеукр., зарубіж. худож. виставок. Персон. — в Авґсбурзі (Німеччина, 1992), Києві (1993–2011). Створювала концептуал. художні проекти із залученням живопису, графіки, фотографій, керам. скульптур та відеофільмів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- проекти — «Субстанція польоту», «Друга половина, або Привіт Тонету» (обидва — 1995), «Параноїв ковчег» (1996), «Меандр» (1998), «Ab Ovo» (2000–01), «Без пафосу» (2002; усі — разом із М. Мандричем), «Задумлива Марго» (2004), «На своїй хвилі» (2007), «Ніч» (2008), «Дівчата» (2009), «Фрагменти», «Homo ludens» (обидва — 2011).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
. shovk, sribna emulysiya, oliya.jpg "«Меандр». 1998 (співавт.). Шовк, срібна емульсія, олія")
. shamot, soli, metal.jpg "«Щасливий». 1998 (співавт.). Шамот, солі, метал")
Завантажити статтю
Людина 
