Лазаревська Юлія Леонідівна

ЛАЗАРЕ́ВСЬКА Юлія Леонідівна (06. 07. 1945, Київ — 06. 11. 2021, там само) — режисер, сценарист, художниця. Сестра Т. Лазаревсь­кої-Дикаревої, дружина Г. Шкля­­ревського. Член НСКінУ (1988). Закін. муз.-пед. факультет Київ. пед. інституту (1967). Працювала 1969–92 на студії «Київнаукфільм»: муз. ред., сценарист, реж. У кінодокументалістиці та автор. неігровому кіно Л. зосереджується на мист. дослідж. люд. доль і твор. біографій, тяжіє до психологізму та образ. розкриття істор. епохи через окрему людину. Сценаристка фільму «Писанки» (1989), авторка і реж. фільмів «Золото скіфів» (1990), «Г. Нарбут. Живі картини» (1993), «Друга половина» (1995), «Антологія зайвих» (1997), «Меандр» (1998), «Сонет № 29» (2000), «Кіндер-сюрприз» (2001), «Без пафосу» (2002), «Брати Нарбути» (2003), «Пісні серця» (2004–05, докум. серіал), «Хода» (2007), «Якутовичі» (2008), «І. Шамо. По­­ст­­людія» (2014). Від 1986 зай­ма­ється живописом, керамікою, фотографією. Від 1990 — учасниця всеукр., зарубіж. худож. виставок. Персон. — в Авґсбурзі (Німеччина, 1992), Києві (1993–2011). Створювала концептуал. ху­­дожні проекти із залученням жи­­вопису, графіки, фотографій, ке­­рам. скульптур та відеофільмів.

Рекомендована література

1. Шерман А. Иронические «штуч­ки» для преображения пространства // Стиль. 2002. № 6;
   Google Scholar Internet
2. Зубавіна І. Досвід реконструкції часу // KINO-КОЛО. 2003. № 4;
   Google Scholar Internet
3. Скляренко Г. Я. Скульптура Юлії Лазаревської: на своїй хвилі // ОМ. 2009. № 3;
   Google Scholar Internet
4. Юля Лазаревська. «Homo ludens». Микола Мандрич. «Начало»: Каталог виставки. К., 2011;
   Google Scholar Internet
5. Мусій М. Інтертекс­туальні алюзії Юлії Лазаревської та Миколи Мандрича // Артанія. 2012. № 1.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю