ЛАЗАРЕ́ВСЬКА Юлія Леонідівна (06. 07. 1945, Київ — 06. 11. 2021, там само) — режисер, сценарист, художниця. Сестра Т. Лазаревсь­кої-Дикаревої, дружина Г. Шкля­­ревського. Член НСКінУ (1988). Закінчила музично-педагогічний факультет Київського педагогічного ін­ституту (1967). Працювала 1969–92 на студії «Київнаукфільм»: музична редакторка, сценаристка, режисерка. У кінодокументалістиці та авторському неігровому кіно зосереджується на мистецькому досліджен­ні людських доль і творчих біо­графій, тяжіє до психологізму та образного роз­кри­т­тя історичної епохи через окрему людину. Сценаристка фільму «Писанки» (1989), авторка і режисерка фільмів «Золото скіфів» (1990), «Г. Нарбут. Живі картини» (1993), «Друга половина» (1995), «Антологія зайвих» (1997), «Меандр» (1998), «Сонет № 29» (2000), «Кіндер-сюр­приз» (2001), «Без пафосу» (2002), «Брати Нарбути» (2003), «Пісні серця» (2004–05, документальний серіал), «Хода» (2007), «Якутовичі» (2008), «І. Шамо. По­­ст­­людія» (2014). Від 1986 за­ймається живописом, керамікою, фото­графією. Від 1990 — учасниця всеукраїнських, зарубіжних художніх ви­ставок. Персональні — в Авґсбурзі (Німеч­чина, 1992), Києві (1993–2011). Створювала концептуальні художні проекти із залуче­н­ням живопису, графіки, фото­графій, керамічних скульптур та ві­деофільмів.