Лазаревський Іван Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛАЗАРЕ́ВСЬКИЙ Іван Іванович (04. 05. 1880, С.-Пе­тербург — 19. 08. 1948, Мос­ква) — мистецтво­знавець, колек­ціонер. Племін­ник О. Лазаревського. Через хворобу отримав домашню освіту. Від 1902 — спів­­роб. від­ділу рос. мист. вид. Пуб­ліч. б-ки у С.-Пе­тербурзі. 1906–07 ви­вчав техніку друкар. справи за кордоном. Від 1910 працював у видавництві О. Суворіна у С.-Пе­тербурзі, від 1914 — у його філії в Москві. 1919–20 як заручник утримувався у концтаборі, влаштованому в Іванів. мо­настирі у Москві. Від 1918 — чл. президії і екс­перт Моск. ради з охорони памʼяток мистецтва й ста­ровини; від 1920 — на керів. посадах у Центр. худож.-екс­перт. комісії Наркомату зовн. торгівлі СРСР; від 1922 — зав. графіч. частин низки видавництв, зокрема до 1930 — «Держ­видаву», 1937–48 — видавництва АН СРСР. Водночас 1921–24 — ред.-видавець ж. «Среди кол­лекционеров». Видав «Поли­граф­справочник для чертежника и художника» (Москва; Ле­­нин­град, 1934; 1944; 1946). Ав­­тор статей у багатьох вид., серед них — «Б. И. Ханенко и его со­брание» // «Солнце Рос­сии», 1913, № 7; спогадів про Д. Григоровича, В. Стасова, Д. Ро­­він­ського, О. Блока та ін.

С. І. Білокінь

Завантажити статтю