Лазаревський Іван Іванович

ЛАЗАРЕ́ВСЬКИЙ Іван Іванович (04. 05. 1880, С.-Пе­тербург — 19. 08. 1948, Мос­ква) — мистецтвознавець, колек­ціонер. Племінник О. Лазаревського. Через хворобу отримав домашню освіту. Від 1902 — спів­роб. відділу рос. мист. вид. Пуб­ліч. б-ки у С.-Пе­тербурзі. 1906–07 вивчав техніку друкар. справи за кордоном. Від 1910 працював у видавництві О. Суворіна у С.-Пе­тербурзі, від 1914 — у його філії в Москві. 1919–20 як заручник утримувався у концтаборі, влаштованому в Іванів. мо­настирі у Москві. Від 1918 — чл. президії і експерт Моск. ради з охорони пам’яток мистецтва й ста­ровини; від 1920 — на керів. посадах у Центр. худож.-експерт. комісії Наркомату зовн. торгівлі СРСР; від 1922 — зав. графіч. частин низки видавництв, зокрема до 1930 — «Держвидаву», 1937–48 — видавництва АН СРСР. Водночас 1921–24 — ред.-видавець ж. «Среди коллекционеров». Видав «Полиграфсправочник для чертежника и художника» (Москва; Ле­­нинград, 1934; 1944; 1946). Ав­­тор статей у багатьох вид., серед них — «Б. И. Ханенко и его собрание» // «Солнце России», 1913, № 7; спогадів про Д. Григоровича, В. Стасова, Д. Ро­­він­ського, О. Блока та ін.

Завантажити статтю