Лазаренко Семен Семенович
ЛАЗАРЕ́НКО Семен Семенович (13. 04. 1897, станиця Канівська, нині Краснодар. краю, РФ — 13. 03. 1985, Харків) — бандурист, співак (бас), актор. Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. Бойові нагороди. Закін. 3 класи п’ятиклас. школи. Під час 1-ї світової війни 1916 воював на Кавказі. 1917 демобілізов. через хворобу. Гри на бандурі навч. у С. Жарка (1923). Разом із братами Володимиром і Дмитром створив тріо бандуристів, на основі якого, з ініціативи К. Безщасного, сформувалася капела бандуристів (складалася із 16-ти бандуристів-аматорів), що виступала у станицях Кубані (інструменти майстра П. Смолки). Проводив активну виконав. і просвітн. діяльність, виступав на радіо. Організував диригент. школу ім. Т. Шевченка, працював реж. драм. театру. Як актор виконував ролі у виставах на істор. тематику (зокрема «Назар Стодоля», «Невільник» Т. Шевченка). 1932–33 мешкав у Душанбе. Під час 2-ї світової війни 1942 мобілізов. до рад. армії. 1944 демобілізов. за віком і спрямов. на відбудову Харків. трактор. заводу, де працював бухгалтером. Від 1957 — на пенсії. Водночас виступав у клубах, школах, проводив пед. діяльність. Концертував упродовж 60-ти років (бандура майстра муз. інструменту О. Корнієвського). Остан. концерт — 25 грудня 1984.
Рекомендована література
- Нирко О. Лазаренко Семен Семенович // Бандура. 1995. № 51–52;
- Його ж. Кобзарство Криму та Кубані. К., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
