Корнієвський Олександр Самійлович

КОРНІЄ́ВСЬКИЙ Олександр Самійлович (08(20). 03. 1889, с. Данилівка Сосниц. пов. Черніг. губ., нині Менського р-ну Черніг. обл. — 31. 01. 1988, м. Корюківка Черніг. обл.) — кобзар, майстер з виготовлення музичних інструментів. Почес. чл. Укр. муз. товариства (1969). Закін. Менське ремісн. училище (1909). Від 1919 працював на Корюків. цукр. заводі. 1929, 1933, 1936 заарешт. за звинуваченням у виконанні контррев. пісень та опорі представникам влади. 16 серпня 1937 заарешт. за підтримку укр. націоналіст. антирад. групи, 19 листопада за­­судж. до 10-ти р. ув’язнення. По­­карання відбував у Байкало-Амур. таборах (РФ). Після звіль­­нення працював столяром ко­­тел. заводу (1947–54) , настроюва­­чем інструментів у муз. школі (1951–59) у м. Бійськ (Алтай. край, РФ). Реабіліт. 1959. Від 1961 мешкав у Ко­­рюківці. У репертуарі — вальси, марші, гімни, думи («Три брати Азовські», «Удова і три сини», «Бу­­ря на Чорному мо­­рі», «Маруся Богу­славка», «Олек­сій Попович»), «Єврейська полька», «Плач Ізраїля», «Пісня пісень Соломона» та ін. Творець київ.-черніг. бандури, основоположник сучас. практ. школи гри на ній. Зробив 180 бандур, кращі зразки мають класичну довершеність форм, неповторні акустичні дані, оз­доблені різьбленням, гравіру­ванням, інкрустацією, мозаїкою у нац. стилі. Застосував метал. кілочки для настроювання басів і приструнків; видозмінив корпус інструмента; розширив гриф, збільшивши кількість басів на ньому (12–14); хроматизував звукоряд, доводячи діапазон до 5,5 октав. Винайшов мех. перемикач на шість тональностей і застосував демпфер. Створив двогрифні бандуру та гітару з подвій­ною декою; бандурину (інструмент, що поєднує дві бандури і струнний акордеон, має 36 басів 12-ти тональностей, 146 струн, педальні дем­­пфери). Також виготовляв і вдо­­сконалював арфи, балалайки, гітари, ліри, мандоліни, скрипки, цимбали, клавішні ліри з діа­­тоніч. та хроматич. звукорядом. За зразками К. розпочали серійне виробництво бандур Київ. і Черніг. ф-ки муз. інструментів. Виготовляв бандури для Є. Адам­­цевича, С. Власка, М. Кукси, М. Підгайної, А. Бобиря, О. Чуприни, О. Нирка, М. Полотая та ін. 1913 бандура К. експонувалася на Всерос. кустарно-пром. виставці у Києві (бронз. медаль), 1927 — Укр. ку­­старно-пром. виставці у Конотопі (дві моделі від­значені 1-ю премією), а також 1954 — на Все­­союз. виставці нар. господарства в Москві. Інструменти К. зберігаються у Музеї кобзарства Криму та Кубані (м. Ялта, АР Крим), Музеї кобзар. мистецтва (м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.), Черніг. істор. музеї, Нац. музеї нар. архітектури і побуту України (Київ) та ін. Його ім’ям названо школу мистецтв і вулицю в Корюківці.

Рекомендована література

1. Федоренко Д. Єврей грає на бандурі // ЛУ. 2001, 22 лют.;
   Google Scholar Internet
2. Жеплинський Б. Творець бандурини (Олександр Корнієвський) // Жеплинсь­­кий Б. Кобзарськими стежинами. Л., 2002;
   Google Scholar Internet
3. Ка­­лібаба Д. Олександр Корнієвський // Співоче поле Чернігівщини: Календар 2004. К., 2003;
   Google Scholar Internet
4. Шудря М. А., Нечепа В. Г. В рокотанні-риданні бандур. К., 2006.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю