ЛАЗАРУ́К Віктор Антонович (03. 11. 1933, с. Дубова, нині Ковел. р-ну Волин. обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1968). Обл. літ.-мист. премія ім. А. Кримського (1996). Закін. Львівський університет (1958). Учителював на Волині (1958–63, 1964–69), був завідувач від­ділу поезії львів. ж. «Жовтень» (1963). 21 січня 1964 звільнений з цієї посади. Очолював від­діл. Волин. обл. організації Товариства охорони памʼяток історії та куль­тури (1969–75), працював у Будинку природи (1978–79), а потім у редакц.-видавн. від­ділі Волин. університету. Ви­ступав із гостри­ми матеріалами на захист природи Волині, за збереже­н­ня Шацького нац. природ. парку, внаслідок чого за­знавав пере­слідувань із боку влади. Л. — майстер лірич. пейзажу, його вір­ші від­значаються орган. єд­ністю природи і людини, пластичністю та витонченістю звукопису. Автор екол. роману-есе у 2-х т. «Світязь» (Лц., 2001), а також низки публіцист. статей про екологію краю у періодиці. Окремі його поезії уві­йшли до 6-том. «Антології української поезії» (т. 6, К., 1986) та пере­кладено рос., польс. і білорус. мовами.