КОРСЮ́К Микола Михайлович (30. 03. 1950, с. Луг-над-Тисою Марамуреськошл пов., Румунія — 22. 11. 2020, Бухарест) — український письмен­ник у Румунії. Член Спілки письмен­ників Румунії, Національної спілки письмен­ників України. Премія Спілки письмен­ників Румунії (1973, 2008). Закінчив українське від­діле­н­ня філологічного факультету Бухарестського університету (1973). Від­тоді працював у Бухаресті: редактор видавництва «Krite­­rion»; водночас — від­повід­альний редактор щорічника «Обрії» (1979–89); від 1991 — головний редактор журналу «Наш голос», газети «Український вісник»; від 2007 — головний редактор дитячого журналу «Дзвоник»; викладач Бухарестського університету. Дебютував як поет 1971 у газеті «Новий вік». Автор поетичних збірок «Нащадки сонця» (1972), «Ворота» (1975), «Моно­­лог дерева» (1980), «Монолог» (2003; усі — Бухарест), «Яйце-райце» (Плоєшть, 2005), «Зайчикова книжка» (2009); прозових книг «Роз­доріж­жя» (1973), «Сюжет для новели» (1977), «Чужий біль» (1985), «Ні Бог, ні люди» (2008; усі — Бухарест). У центрі філософської лірики — громадянські моти­­ви, прагне­н­ня до самопі­зна­н­ня через глибин­ний звʼязок зі світом, осмисле­н­ня суті людини та жит­­тєвих істин, про­блеми митця та його долі. Упорядник і автор перед­мов до ви­даних у Румунії творів українських письмен­ників у серії «Мала бібліотека» — М. Коцюбинського, Ю. Федьковича, Ле­­сі Українки, Марка Черемшини, С. Васильченка, А. Головка, О. Довженка, Ю. Яновського та ін. Написав вступні стат­ті «Ми і наші книги» до упорядкованих ним 2-томних антологій малої української прози «Просвіт» (2009) та збірки «Кобзар» Т. Шевченка (2010; обидві — Бухарест). Один з активних популяризаторів материкової української літератури та організаторів українського літературного життя у Румунії. Автор низки есе у журналі «Наш голос» про українських письмен­ників, творчість яких була ма­­лові­домою в Румунії (Олега Оль­­жича, О. Телігу, Ю. Липу, Ю. Дарагана та ін.), зокрема авторів «Молодої музи» (Б. Лепкий, П. Карманський, В. Пачовський, Юрій Клен, М. Яцків), а також про П. Тичину, Г. Чу­принку, М. Фі­­лянського, М. Рильського, М. Зе­­рова, М. Драй-Хмару, В. Сосюру, М. Семенка, М. Йогансена, П. Филиповича, В. Свідзинсь­­кого, Є. Маланюка, Д. Фальківського, Є. Плужника, Б.-І. Антонича, прозаїків М. Івченка, Г. Ми­­хайличенка, В. Під­могильного, М. Хвильового, Г. Косинку, Г. Шкурупія, Остапа Вишню. На­­писав низку статей про В. Мисика, Л. Первомайського, В. Си­­моненка, М. Він­грановського, І. Драча, П. Мовчана, І. Калинця, В. Земляка та ін. Пере­клав українською мовою вірші деяких румунських поетів, зокрема М. Емінеску. Низку віршів К. пере­кладено ру­­мунською, угорською, німецькою, польською мовами.