Лазірки

Визначення і загальна характеристика

ЛАЗІ́РКИ — село Оржицького ра­йону Полтавської області. Знаходиться на р. Сліпорід (притока Сули, бас. Дніпра), за 187 км від обл. центру та за 40 км від райцентру. Площа 9,14 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2816 осіб, станом на 2015 — 2413 осіб; пере­важно українці. Залізнична станція. За нар. пере­казами, назва походить від першого поселенця Лазора. Село виникло на­прикінці 16 ст. На той час Посу­л­ля належало князю Вишневецькому, який звільнив перших поселенців від сплати податків. Жит. брали участь у селян.-козац. пов­ста­н­нях С. Наливайка, Я. Остряниці, П. Павлюка, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Село неодноразово спустошували татар. загони. Входило до Яблунів. (1723–43 — Пирятин.) сотні Лубен. (1648–49, 1658–1781) і Кропивнян. (1649–58) полків. Тривалий час Л. належали козац. шляхет. родині Троцьких. У 19 — на поч. 20 ст. — у складі Лубен. пов. Полтав. губ. На поч. 1860-х рр. працював селітр. завод, проводилося 2 (на поч. 20 ст. — 3) ярмарки на рік. 1874 від­крито земську школу. 1901 уведено в екс­плуатацію винокур. завод. 1903 прокладено залізницю, що сприяло роз­витку промисловості, с.-г. виробництва та торгівлі, збільшен­ню кількості жит. 1787 мешкали 486, 1859 — 925, 1900 — 956, 1923 — 1529, 1939 — 1507 осіб. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (були випадки канібалізму), за­знали сталін. ре­пресій. 1923–30 — у складі Тарадинців., 1931–34, 1962–65 — Лубен., від 1965 — Оржиц. р-нів; 1923–30 — Лубен. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл. 1935–62 — райцентр. Лазірків. р-н утвор. у складі 16-ти сільрад (Бог­данів., Воронин., Гінців., Горобіїв., Губська, Духів., Карпилів., Лазір., Несено-Іржавец., Олександрів., Рейзерів., Тарадинців., Хорошків., Хоружів., Черевків., Юсків.) шляхом виділе­н­ня з Лубен. і Пирятин. р-нів. Після ліквідації його тер. від­несено до Лубен. р-ну. 1965 частина колиш. Лазірків. р-ну ві­ді­йшла до Оржиц. р-ну. Від 18 вересня 1941 до 18 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 162 односельці. 1963 проживали 1564, 1990 — 3193 особи. У рад. період у межі Л. включені села Велички, Димівщина, Довжок. У Л. — 2 заг.-осв. школи, профес. училище № 46; Будинок культури, 2 б-ки, Будинок творчості школяра; лікар. амбулаторія. Є парк від­починку, стадіон. Діють реліг. громади УПЦ КП і УПЦ МП. Встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жертвам голодомору 1932–33. Серед видат. уродженців — археолог, історик, музеє­знавець І. Шовкопляс, поет, пере­кладач В. Під­палий, поетеса Н. Третяк. Із Л. повʼязані життя та діяльність філософа С. Варвʼянського.

Літ.: Копотун І. Сліпорід. 2004; Його ж. Сліпорід — край отчий. 2008; Його ж. На крутих берегах Сліпороду. 2009 (усі — Полтава).

І. М. Бондаренко, А. М. Грінченко

Завантажити статтю