ЛАЗУРКЕ́ВИЧ Тарас Микола­йович (11. 05. 1971, Львів) — бандурист, педагог. Заслужений артист України (2008). Член Національної спілки кобзарів України (2004). Лауреат 1-го Між­нар. конкурсу бандуристів ім. Г. Хоткевича (Київ, 1993, 2-а премія), Укр. муз. фестивалю ім. М. Лисенка (Торонто, 1993, 1-а премія), обл. премії у галузі культури ім. С. Людкевича (2010). Гри на бандурі навч. у О. Барана. Закін. Вищий муз. ін­ститут (Львів, 1994; кл. В. Герасименка). Від 1993 — викладач, 1997–2002 і від 2009 — завідувач від­ділу нар. інструментів Львів. спеціаліз. муз. школи; водночас від 2003 — керівник капели бандуристів, від 2009 — доцент кафедри оркестр. диригува­н­ня та каф. нар. інструментів Львів. муз. академії. Разом із В. Герасименком 1990 роз­почав від­родже­н­ня забутої в Україні бандури харків. типу (способу гри на ній та формува­н­ня від­повід. репертуару). Від 1994 ви­ступає із О. Созанським у складі дуету «Бандурна роз­мова», випустили низку спіл. компакт-дисків. У репертуарі — укр. нар. думи (зокрема «Про козака Голоту», «Про трьох братів Азовських», «Про Марусю Богуславку»), твори класиків та сучас. композиторів, обробки укр. нар. пісень, інструмент. пʼєси. Записав аудіоальбом «І прадіди в струнах бандури живуть» (1994), компакт-диск «Паралелі часу» (1999). Президент благодій. фонду «Кобзар» (від 1999). Має записи на Нац. радіо й телебачен­ні.