ЛА́ЙВСЕЙ Флоренс-Гамілтон-Рендел (Livesay Florence Hamilton Randal; 03. 11. 1874, м. Комптон, провін­ція Квебек, Канада — 28. 07. 1953, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — канадська англомовна письмен­ниця, журналістка, пе­рекладачка та пропагандистка українського художнього слова й мистецтва. Мати Д.-К.-М. Лайв­­сей. Закін. Дівочий коледж у Комптоні (1889). Вчителювала у Нью-Йорку і Монреалі. 1902 в От­таві почала працювати журналістом. 1903–20 жила у Він­ніпезі, де по­зна­йомилася з укр. ім­мі­грантами. Від няні своїх дітей почула вперше укр. пісні і, захопившись ними, ви­вчила укр. мову, щоб збагатити здобутками українців канад. культуру. Допомагав їй озна­йомитися з укр. культурою літератор П. Крат. Л. часто ви­ступала у різних містах Канади з дуже цікавими доповід­ями про укр. культуру. До вид. «Пісні України з русинськими поемами» (1916, з перед­мовою П. Крата) — першої великої збірки пере­кладів англ. мовою укр. поезії нар. та літ. походже­н­ня — уві­йшло сто пере­кладів Л.: істор., побут. й обрядові пісні, дума «Маруся Богуславка», твори Т. Шевченка («Сонце заходить, гори чорніють...», «Тополя», «Чого ти ходиш на могилу?..», «Не для людей, тієї слави...», «Навгороді коло броду...», «У неділю не гуляла...», «Думка» («Нащо мені чорні брови...» — уривок), І. Котляревського (дві пісні Наталки з пʼєси «Наталка Полтавка»), С. Ру­­данського («Повій, вітре, на Вкра­їну...», «Ахмет III і запорожці»), Ю. Федьковича («Флояра», «Ре­крут», «Святий вечір», «В церкві», «Хустка», «Під Кастенедолев», «І я гуцул, і ти гуцул...»), С. Воробкевича («Перстень»). Сотий пере­клад у зб. — текст укр. нац. гімну «Ще не вмерла Україна».Його по­дано також в оригіналі з нотами. Пере­клала повість «Ма­руся» Г. Квітки-Основʼяненка (Нью-Йорк, 1940). За сприя­н­ня дочки опубл. її кн. «Спів упродовж віків» (1981), куди уві­йшли деякі із раніше неопубл. пере­кладів: драми-фе­єрії «Лісова пісня» Лесі Українки, оповідан­ня «Закоханий чорт» О. Стороженка, дум та істор. пісень («Про втечу трьох братів з неволі турецької з Азова», «Самійло Кішка», «Смерть козака-бандуриста» та ін.), роз­відка «Весільні обряди і пісні». Авторка зб. «Зачарована трава» (1923), куди уві­йшли її власні вірші й повість «Присмак солі» (1927) та пере­клади з польс. і франц., а також з укр. мов — вірш «Дезертир» («Ой сів же він при столику...») Ю. Федьковича. Пере­клади Л. не від­значаються високою майстерністю, намагаючись від­творити укр. нац. колорит, вона вживала багато укр. транс­крибов. слів і калькових висловів, роблячи тим самим пере­клад подекуди не­зро­зумілим для англомов. читачів. Чимало пере­кладів Л. залишилося в рукописах.