Лакофарбова промисловість

ЛАКОФА́РБОВА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь хімічної промисловості, під­приємства якої виробляють різноманітні лакофарбові матеріали (ЛФМ): лаки, фарби, емалі, ґрунтовки, шпаклівки, мастики, замазки, роз­чин­ники, роз­ріджу­вачі, морилки тощо. Асортимент продукції Л. п. становить бл. 2500 найменувань. Продукцію Л. п. ви­користовують для декор. оздобле­н­ня і захисту будівель та споруд від впливу атмо­сфер. чин­ників, виробів з металу — від корозії, деревини, шкіри, гуми та ін. ма­теріалів — від гни­т­тя та ураже­н­ня шкідниками тощо. ЛФМ задовольняють потреби різних галузей машинобудува­н­ня, деревооб­роб. та мебл. пром-стей, будівництва, побуту тощо. Фарби і лаки ві­домі людству понад 100 тис. р. Роз­виток хім. технологій на­прикінці 20 — поч. 21 ст. зробив ЛФМ високотехнол. продукцією, обсяг продажу якої у світі 2014 склав майже 43,4 млн т на суму бл. 132,3 млрд дол. США. Осн. напрямами роз­витку виробництва і вдосконале­н­ня ЛФМ є під­вище­н­ня їх без­печності, екс­плуатац. властивостей покрит­тів, зниже­н­ня негатив. впливу на довкі­л­ля. Першими під­приємствами Л. п. в Україні були Одеський лакофарбовий завод (засн. 1856) і Львівський лакофарбовий завод (1858). У 1969 діяло 10 великих під­приємств Л. п. — Дні­пропетровський лакофарбовий завод, Львів., Одес., Харків., Нижньодні­пров. (Дні­проп. обл.) лакофарб. заводи, Криворізький суриковий завод, Борислав. (Львів. обл.) і Чернів. хім. заводи, Київ. завод лаків і фарб. Нині прак­тично функціонують лише декіль­ка з них, побудов. ще при СРСР: Коростенський завод «Янтар», Дні­продзержин. лакофарб. завод «Спектр» (Дні­проп. обл.), СП ПрАТ «Софрахім» (м. Павло­град Дні­проп. обл.) та ін. Провід­ні під­приємства сучас. Л. п. України 2009 обʼєд­налися і створили Асоц. укр. виробників лакофарб. продукції. За її даними, 2014 в Укра­їні діяли бл. 140 під­приємств, більшість з яких є малими і середні­ми. Серед найбільших виробників ЛФМ в Україні — ТОВи «Снєж­ка-Україна» (торг. марка (ТМ) «Sniez­ka»; м. Яворів Львів. обл.), вироб. під­приємство «Полісан» (ТМ «Far­bex», «Delfi»; Суми), «Адвент-Інвест» (TM «Kompozit»), «Тік­куріла» (ТМ «Ко­лорит»), Наук.-вироб. фірма «Ірком-ЕКТ» (ТМ «Ірком»; усі — Київ), пром. під­приємство «ЗІП» (ТМ «Triora»), Білов. завод «Радуга» (ТМ «Smile», «Барва»; обидва — м. Дні­продзержинськ), «Поліфарб-Україна», СП «Меф­ферт Ґанза Фарбен» (ТМ «Düfa»; оби­два — Дні­пропетровськ), «Капарол-Дні­­про» (с. Василівка Соло­нян. р-ну Дні­проп. обл.), «Фай­даль-Укра­їна» (ТМ «Feidal»; м. Бру­силів Житомир. обл.), Лакофарб. завод «Аврора» (Черкаси), «Генкель Баутехнік Україна» (ТМ «Сeresit»; 4 заводи у різних обл. України). При цьому обсяги 15-ти найбільших виробників пере­вищили 75 %. Значна частина вироб-в створ. за участі іноз. капіталу. У 2010-х рр. введено в екс­плуатацію нові високо­продукт. вироб. потужності з високим ступенем автоматизації технол. процесу для виготовле­н­ня сучас. екол. ЛФМ. Нині екол. аспекти виробництва і викори­ста­н­ня ЛФМ, особливо стосовно вмісту летких орган. сполук, важких металів та ін. шкідливих сполук набувають першочерг. значе­н­ня. Спо­стерігається тенденція до по­стій. зниже­н­ня обсягів виробництва ЛФМ на основі орган. роз­чин­ників. Частка водно-дис­персій. ЛФМ у країнах ЄС становить 75–90 % ринку, в Україні 2014 цей показник склав бл. 50 %, а у структурі виробництва — понад 50 %. Водно-дис­персійні ЛФМ набувають все більшого роз­по­всюдже­н­ня на ринку України, зважаючи на їхню екологічність завдяки від­сутності у складі лет­ких орган. сполук, зручності отри­ма­н­ня покрит­тів, легкості колірува­н­ня та ін. пере­вагам порівняно з ЛФМ на орган. роз­чин­никах. Їх використовують для отрима­н­ня захисно-декор. покрит­тів на поверх­ні мінерал. матеріалів (цегла, бетон, цементно-піщана штукатурка, ґрунт. поверх­ня металів тощо), деревини і деревин. матеріалів, гіпсокартон. і фіброцемент. плит тощо. Водно-дис­персій. ЛФМ належить вагоме значе­н­ня у захисті будівель і споруд, покращен­ні їх сан.-гіг. стану, внутр. та зовн. декор. оздобле­н­ня. Динаміка сукуп. виробництва ЛФМ в Україні (тис. т): 1913 — 9; 1940 — бл. 45; 1968 — 384; 1980 — 561; 1990 — 674; 1995 — 135; 2000 — 107; 2005 — 224,4; 2007 — 365,4; 2010 — 282,8; 2014 — 225,7; 2015 — 212,2. Стан­дартизацією продукції Л. п. за­ймається тех. комітет — ТК 168 «Лаки та фарби», завдяки роботі якого в Україні 2012–14 як національні набули чин­ності стан­дарти для Л. п., ідентичні європ. та між­народним. Нині понад 50 % Л. п. України від­повід­ає сучас. між­нар. вимогам. Робота цього комітету сприяє подальшому на­ближен­ню якості продукції Л. п. України до європ. та світ. норм. Фахівців галузі готують на каф. технології полiмер. композиц. матеріалів і покрит­тів Нац. тех. університету «Харків. політех. ін­ститут», каф. хім. технології композиц. матеріалів Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут», каф. хім. технології високомолекуляр. сполук та каф. хімії і технології пере­робки еластомерів Укр. хім.-технол. університету (Дні­пропетровськ), каф. технології високомолекуляр. сполук Ін­ституту хім. технологій Cх.-укр. університету (м. Рубіжне Луган. обл.), а також у Київ. торг.-екон. університеті, де на каф. товаро­знавства та екс­пертизи не­продовол. товарів функціонує наук. школа з про­блем формува­н­ня асортименту та якості ЛФМ і покрит­тів, Київ. університеті, Нац. університеті «Львівська політехніка». Серед провід. науковців галузі — М. Гивлюд, А. Каратєєв, В. Крамаренко, Н. Мережко, В. Свідерський, О. Черваков.

Завантажити статтю