Лансере Євген Євгенович

ЛАНСЕРЕ́ Євген Євгенович (23. 08(04. 09). 1875, м. Павловськ С.-Петербур. губ., нині Ленінгр. обл. — 13. 09. 1946, Москва) — графік, живописець, художник театру і монументального мистецтва, педагог. Онук Миколи (академік архітектури), племінник Леонтія та Олександ­ра Бенуа, брат М. Лансере та З. Се­ребрякової. Акад. живопису (1912), дійс. чл. (1916) С.-Пе­тербур. АМ. Заслужений діяч мистецтв Груз. РСР (1933). Народний художник РРФСР (1945). Сталінcька премія (1943). Член (1900) та голова (1913) об’єдн. «Мир искусства». Член Союзу рос. художників (1903–10), Товариства архітекторів (1906), Асоц. художників рев. Росії (1927), Товариства живописців (1929–30). Закін. рисув. школу Товариства заохочення мистецтв (С.-Петер­бург, 1895; викл. Я. Ционглінський, Е. Ліпгарт, М. Самокиш), навч. у Парижі: 1895–97 — у школі Ф. Колароссі, Академії Р. Жульєна, 1896–98 — у студіях Ж.-П. Лорана і Ж.-Ж. Бенжамен-Констана, Школі витонч. мистецтв. Викл. Школи живопису та малювання К. Зарудної-Кавос (поч. 1900-х рр.) і Нової худож. майстерні (1915–16) у Петрограді (нині С.-Петербург). Малював для ж. «Художествен­ные сокровища России» (від 1901), «Жупел» і «Зритель» (1905–08), «Золотое руно» (1906–09), видавав ілюстров. тижневик по­літ. сатири «Адская почта» (1906, 3 вип.). Брав участь у декор. оформленні архіт.-парк. ансам­блю вілли Я. Жуковського у с. Ку­чук-Кой (нині АР Крим, 1907–08), розписах будинків Г. Тарасова (1910–12) і В. Носова (1911) у Москві, Пам’ят. залу в АМ у Петрограді (1915). Співзасн. (1907–08) і сценограф (1913–14) «Старовин. театру» (С.-Петер­бург). 1912–15 — зав. худож. час­тини гранувал. ф-к у Петергофі (нині у складі С.-Петербурга) та Єка­теринбурзі (нині м. Свердловськ, РФ), скляного і фарфор. заводів у Петрограді. 1914–15 — військ­кор на Кавказ. фронті. 1919 — художник агітац. бюро Добровол. армії А. Денікіна (створював антибільшов. плакати). 1920 — у Ростові-на-Дону (РФ). Від 1920 — у Тифлісі (нині Тбілісі): художник етногр. музею; 1922–34 — в АМ: проф., 1926–30 — в. о. декана живопис. ф-ту; водночас від 1925 — співроб. археол. інституту. Від 1934 — у Москві: кер. каф. графіч. дисциплін Архіт. інституту; водночас від 1935 — в Академії архітектури; 1935–38 — проф. живопису і кер. монум. майстерні Інституту живопису, скульптури та архітектури Всерос. АМ у Ленінграді (нині С.-Петербург). Автор іл., картин на істор. тематику, декорацій для вистав у театрах Мос­кви, С.-Петер­бурга, Одеси, зокрема «Юлій Цезар» В. Шекспіра (1924), «Лихо з розуму» О. Грибоєдова (1938). У 1920–30-і рр. виконував розписи, монум. панно у Тбілісі, Харкові, Новосибірську, Москві. Працював у театрах Москви та Одеси, у кіно. Для монум.-декор. робіт Л. характерні динаміка простор. рішення, пишність обрамлення та заг. урочистість. Неокласичні тенденції рос. модерну у його творчості набули витончено деталізов. вираження у рисунку й композиції. Л. умів тонко розраховувати кольор. акценти та видові ракурси, переносячи у сучасність досвід старих живописців, поєднуючи соцреаліст. ідейні програми без вульгаризації. Створював також живописні портрети, пейзажі, натюрморти. Учасник худож. виставок від 1900. Персон. — посмертна у Москві (1961). Видано тритомник «Евгений Лансере. Дневники» (Москва, 2008). Деякі роботи зберігаються у ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург), Астрахан. картин. галереї (РФ). Серед учнів — Т. Абакелія, У. Джа­парідзе, С. Кобуладзе.

Рекомендована література

1. Лобанов В. М. Книжная графика Е. Е. Лансере. Москва; Ленинград, 1948;
   Google Scholar Internet
2. Лансере Е. Е.: Каталог выстав­ки. Москва, 1961;
   Google Scholar Internet
3. Подобедова О. И. Е. Е. Лан­сере. 1875–1946. Москва, 1961;
   Google Scholar Internet
4. Боровский А. Д. Евгений Евгеньевич Лансере. Ленинград, 1975;
   Google Scholar Internet
5. Павли­нов П. С. Е. Лансере на Кавказском фронте. Рисунки и заметки мастера // Собрание. 2005. № 2.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю