Лаппо-Данилевський Олександр Сергійович

ЛА́ППО-ДАНИЛЕ́ВСЬКИЙ Олександр Сергійович (15(27). 01. 1863, маєток Удачне побл. с. Малософіївка Верхньодніпров. пов. Катеринослав. губ., нині Криничан. р-ну Дніпроп. обл. — 07. 02. 1919, Петроград, нині С.-Пе­тербург) — історик. Академік РАН (1905). Почес. д-р права Кембридж. університету (1916). Закін. Сімфероп. гімназію (1882), С.-Пе­тербур. університет (1886), де й працював: від 1890 — приват-доцент, згодом — проф.; водночас 1891–1905 — завідувач кафедри рос. історії С.-Пе­тербур. істор.-філол. інституту; також читав лекції у приват. г-зіях. 1906 обраний чл. Держ. ради Рос. імперії від АН і університетів. Його магістер. дис. «Организация прямого обложения в Московском государстве со времен Смуты до эпохи преобразований» (С.-Пе­тербург, 1890) відзнач. Уваров. медаллю С.-Пе­тербур. АН. Спочатку дотримувався позитивіст. поглядів, згодом, під впливом ідей Г. Ріккер­та, перейшов на позиції т. зв. фрайбур. школи нім. неокантіанства. Досліджував політ.-юрид. і госп. історію Росії від часів самостійності Новгорода до «імператор. періоду», зокрема покріпачення селянства у Моск. державі та його станову структуру. Наук. спадщина Л.-Д. позначена високою культурою використання джерел, особливо актового матеріалу, намаганням запровадити в обіг насамперед госп.-екон. масиви цього матеріалу. Разом з тим, він створив фундам. картину суто політ. ідей у рос. історії 18 ст., важливу для розуміння і тогочас. укр. історії. За політ. поглядами, як і більшість рос. професури поч. 20 ст., був близьким до кадет. кіл. Учасник 3-го (Берлін, 1908) і 4-го (Лондон, 1913) Міжнар. конгресів істориків, співзасн. Соціол. товариства ім. М. Ковалевського (1916).

Рекомендована література

1. Материалы для биографии А. С. Лаппо-Данилевского. Ленинград, 1929;
   Google Scholar Internet
2. Ратьковский И. С. Перекрестки судеб: А. С. Лаппо-Данилевский, С. Ф. Пла­тонов и Д. Б. Рязанов в 1918 г. // Клио. 2013. №12.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю