Лаппо-Данилевський Олександр Сергійович

Визначення і загальна характеристика

ЛА́П­ПО-ДАНИЛЕ́ВСЬКИЙ Олександр Сергі­йович (15(27). 01. 1863, маєток Удачне побл. с. Малософіївка Верх­ньодні­пров. пов. Катеринослав. губ., нині Криничан. р-ну Дні­проп. обл. — 07. 02. 1919, Петро­град, нині С.-Пе­тербург) — історик. Академік РАН (1905). Почес. д-р права Кембридж. університету (1916). Закін. Сімфероп. гімназію (1882), С.-Пе­тербур. університет (1886), де й працював: від 1890 — приват-доцент, згодом — проф.; водночас 1891–1905 — завідувач кафедри рос. історії С.-Пе­тербур. істор.-філол. ін­ституту; також читав лекції у приват. г-зіях. 1906 обраний чл. Держ. ради Рос. імперії від АН і університетів. Його магістер. дис. «Организация прямого обложения в Московском государстве со времен Смуты до эпохи преобразований» (С.-Пе­тербург, 1890) від­знач. Уваров. меда­л­лю С.-Пе­тербур. АН. Спочатку дотримувався позитивіст. по­глядів, згодом, під впливом ідей Г. Рік­кер­та, пере­йшов на позиції т. зв. фрайбур. школи нім. неокантіанства. Досліджував політ.-юрид. і госп. історію Росії від часів само­стійності Новгорода до «імператор. періоду», зокрема покріпаче­н­ня селянства у Моск. державі та його станову структуру. Наук. спадщина Л.-Д. по­значена високою культурою викори­ста­н­ня джерел, особливо актового матеріалу, намага­н­ням за­провадити в обіг насамперед госп.-екон. масиви цього матеріалу. Разом з тим, він створив фундам. картину суто політ. ідей у рос. історії 18 ст., важливу для ро­зумі­н­ня і тогочас. укр. історії. За політ. по­глядами, як і більшість рос. професури поч. 20 ст., був близьким до кадет. кіл. Учасник 3-го (Берлін, 1908) і 4-го (Лондон, 1913) Між­нар. кон­гресів істориків, спів­засн. Соціол. товариства ім. М. Ковалевського (1916).

Пр.: Скифские древности // Зап. От­деления рус­ской и славян. археологии Рус. археол. об-ва. С.-Пе­тербург, 1887. Т. 4; Критические заметки по истории народного хозяйства в Великом Новгороде и его области за ХІ–ХV вв. С.-Пе­тербург, 1895; Очерк внутрен­ней политики императрицы Екатерины ІІ. С.-Пе­тербург, 1898; Разыскания по истории прикрепления владельческих крестьян в Московском государстве ХVІ–ХVІІ вв. С.-Пе­тербург, 1900; Печати последних Галичско-Владимирских князей и их советников. С.-Пе­тербург, 1906; Методология истории. Вып. 1–2. С.-Пе­тер­бург, 1910–13; Москва, 2006; Основные принципы исторического знания в главнейших его направлениях: номотетическом и идео­графическом // Изв. РАН. 1918. № 6, 7, 9, 11, 13; Очерк рус­ской дипломатики частных актов. Петро­град, 1920; С.-Пе­тербург, 2007.

Літ.: Материалы для био­графии А. С. Лаппо-Данилевского. Ленин­град, 1929; Ратьковский И. С. Пере­крестки судеб: А. С. Лаппо-Данилевский, С. Ф. Пла­тонов и Д. Б. Рязанов в 1918 г. // Клио. 2013. №12.

В. Л. Скуратівський

Завантажити статтю