ЛАПУ́ТІН Микола Петрович (26. 11(09. 12). 1913, Київ — 08. 02. 1986, там само) — спортс­мен (важка атлетика), фахівець у галузі фізич­ного вихова­н­ня та спорту. Батько А. Лапутіна. Доц. (1968). Майстер спорту (1938), заслужений майстер спорту СРСР (1950), заслужений тренер України (1962). Суд­дя всесоюз. (1949) і між­нар. (1955) категорій. Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Закін. Держ. ін­ститут фізичної культури України (Харків, 1940), 2-е військ.-мор. політ. училище (Київ, 1957). Бронзовий призер чемпіонату Європи (Гельсинкі, 1947), 6-раз. чемпіон ЗС СРСР, багатораз. призер чемпіо­натів СРСР та України (1938–53). Ви­ступав у важкій ваговій категорії. Працював у Києві: 1957–58 — 1-й за­ступник голови Комітету з фізичної культури і спорту УРСР; в Ін­ституті фізичної культури: 1959–71 — директор, ректор, 1972–86 — доцент кафедри важкої атлетики. Член президії (1958), голова тренер. ради (1969–79) Федерації важкої атлетики України. Член колегії суд­дів Федерації важкої атлетики СРСР (1960). Автор праць з теорії і методики фіз. вихова­н­ня і спорту «Специальные упражнения тяжело­атлета» (Москва, 1973), «Управление тренировоч­ным процес­сом тяжело­атлетов» (К., 1982, спів­­авт.).