Ларингологія

ЛАРИНГОЛО́ГІЯ (від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) — гор­тань, горлянка і …логія) — розділ медицини, що вивчає анатомію, фізіологію та хвороби гортані (горлянки). У ширшому розумінні — розділ оториноларингології, що досліджує хвороби гортані та дальших відтинків дихал. шляхів (трахеї, бронхів). Л. виокремилася після вина­йдення методу зорового дослідж. гортані — дзеркал. ларингоскопії за допомогою гортан. дзеркала (М. Ґарсія-молодший — 1854; Л. Тюрк — 1857; Я.-Н. Чермак — 1858). Одним із перших успіхів Л. стало прижиттєве діагностування вченим Л. Траубе 1860 аневризми аорти на підставі констатації паралічу внутр. м’язів лівої половини гортані. Подальший розвиток пов’язаний з винайденням прямої ларингоскопії — способу огляду гортані із застосуванням прямих ларингоскопів (А. Кірштайн, 1896) та оптич. ларингоскопії за допомогою жорстких або гнучких оптич. пристроїв — ендоскопів. Важливість Л. визначають життєво важливі функції гортані — дихал. (ре­спіраторна), роздільна (перекриття дихал. шляхів надгортанником під час ковтання їжі) та голосоутворення (фонація). Нині осн. методами дослідж. у Л. є зовн. огляд та пальпація, дзеркал. (непряма, або посередня), пряма (безпосередня; при потребі — поєднані з узяттям мазків для бактеріол., цитол. дослідж. чи тканин для гістол. дослідж. — біопсії; при кожній із них може використовуватися бінокуляр. мікроскоп), оптична (жорсткими або гнучкими ендоскопами) ларингоскопії, ларингостробоскопія (огляд гортані при стробоскопіч. сповільненні коливань голосових складок) та низка спец. дослідж., які застосовують у фоніатрії — розділі Л., присвяченому дослідж. та лікуванню розладів голосу у працівників голосових професій. Також застосовують променеві методи дослідж.: рентґенографію, комп’ютерну і магнітно-резонансну томографії, рідше — термографію та ультразвук. дослідження. Лікування в Л. може бути консервативним або хірургічним. У місц. консерватив. лікуванні використовують вливання ліків до гортані спец. гортан. шприцом, інгаляції та ін. Ощадливі внутр.-гортанні хірург. втручання виконують під контролем дзеркал. (у наш час — рідше) або прямої, поєднаної з застосуванням мікроскопа, ларинго­скопії (мікроларингохірургія). Операції зовн. доступом застосовують переважно при злоякіс. пухлинах гортані, а також — у невідклад. випадках, пов’язаних із порушенням дихання (диспное). До останніх належать конікотомія, яку можуть виконувати парамедики, та трахеотомія (трахеостомія), яку виконують лікарі.

Завантажити статтю