Корчевой Юрій Петрович

КОРЧЕВО́Й Юрій Петрович (15. 10. 1936, Київ — 02. 06. 2012, там само) — фахівець у галузі тепло­енергетики. Син П. Корчевого. Доктор фізико-математичних наук (1982), професор (1995), академік НАНУ (1997). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Закін. Київський університет (1959), де й пра­цював на каф. фіз. електроніки. Від 1969 — в Ін­ституті електродинаміки АН УРСР: 1983–85 — завідувач від­ділу фізики низькотемператур. плазми. Від 1988 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту про­блем енерго­збереже­н­ня НАНУ, водночас керував від­діл. високотемператур. пере­­­творе­н­ня енер­гії, на базі якого 1996 створ. Наук.-тех. центр (нині Ін­ститут) вугіл. енерготехноло­­гій НАНУ та Міністерства палива і енер­­гетики України, який він і очолював (усі — Київ). Основний напрям наукових досліджень — роз­робле­н­ня но­­вих екологічно чистих технологій викори­ста­н­ня вугі­л­ля в енергетиці. Виконав цикл робіт з вив­­че­н­ня фіз. явищ у термоемісійно-плазмових пе­­ретворювачах теплової енергії на електричну із цезієвим на­­повнен­ням, внаслідок чого було виявлене явище виникне­н­ня ду­­гового роз­ряду у між­­­електрод. проміжку цих пере­творювачів. За­пропонував екологічно чисті технології спалюва­н­ня та гази­фікації енергет. вугі­л­ля у потоці та різних модифікаціях киплячого ша­­ру. Спів­­автор від­кри­т­тя явища фоторезонанс. плазми. Роз­робив наук. засади процесів горі­н­ня та газифікації високо­золь­­ного вугі­л­ля, а також провів низ­­ку дослідж. із роз­шире­н­ня палив. бази енергетики за рахунок викори­ста­н­ня шламів та су­хих від­ходів вугле­збагаче­н­ня.

Завантажити статтю