Корчевой Юрій Петрович

КОРЧЕВО́Й Юрій Петрович (15. 10. 1936, Київ — 02. 06. 2012, там само) — фахівець у галузі теплоенергетики. Син П. Корчевого. Доктор фізико-математичних наук (1982), професор (1995), академік НАНУ (1997). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Закін. Київський університет (1959), де й пра­цював на каф. фіз. електроніки. Від 1969 — в Інституті електродинаміки АН УРСР: 1983–85 — завідувач відділу фізики низькотемператур. плазми. Від 1988 — заступник директора з наукової роботи Інституту проблем енергозбереження НАНУ, водночас керував відділ. високотемператур. пере­­творення енер­гії, на базі якого 1996 створ. Наук.-тех. центр (нині Інститут) вугіл. енерготехноло­­гій НАНУ та Міністерства палива і енер­­гетики України, який він і очолював (усі — Київ). Основний напрям наукових досліджень — розроблення но­­вих екологічно чистих технологій використання вугілля в енергетиці. Виконав цикл робіт з вив­­чення фіз. явищ у термоемісійно-плазмових пе­­ретворювачах теплової енергії на електричну із цезієвим на­­повнен­ням, внаслідок чого було виявлене явище виникнення ду­­гового розряду у між­електрод. проміжку цих перетворювачів. Запропонував екологічно чисті технології спалювання та гази­фікації енергет. вугілля у потоці та різних модифікаціях киплячого ша­­ру. Спів­автор відкриття явища фоторезонанс. плазми. Розробив наук. засади процесів горіння та газифікації високо­золь­­ного вугілля, а також провів низ­­ку дослідж. із розширення палив. бази енергетики за рахунок використання шламів та су­хих відходів вуглезбагачення.

Рекомендована література

1. 70-річчя академіка НАН Укра­­їни Ю. П. Корчевого // Вісн. НАНУ. 2006. № 10.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю