ЛА́ТОРИЦЯ — річка у пів­нічно-західній частині Українських Карпат, у ме­жах Закарпатської області та Словач­чини, ліва притока Бодроґу (бас. Тиси). Бере початок із джерел на пд.-зх. схилах Вододільного хребта неподалік Верецького пере­валу на вис. бл. 800 м, за 2 км на Пд. від с. Латірка Воловец. р-ну, пере­тинає укр.-словац. кордон пів­нічніше м. Чоп і впадає у Бодроґ на тер. Словач­чини. Довжина 191 км, площа водозбору 7860 км2, з них у межах України — від­повід­но 144 км і 2907 км2. Заг. паді­н­ня річки 703 м, серед. похил 3,7 ‰. У за­значеному суб­басейні Л. налічується 24 річки довж. понад 10 км. Найбільші притоки: Жденявка, Пініє, Стара, Віча, Свалявка, Удоч (Словач­чина). У верхівʼї річка тече у V-подіб. долині. Русло у вер­хівʼях слабкозвивисте, однорукавне, складене валун­но-гальк. матеріалом. Місцями є порожисті ділянки з невеликими водо­спадами. Похили русла значні — 3–20 ‰, його шир. коливається від 2 до 5 м. Швидк. течії сягає до 3 м/сек. Глиб. змінюються від 0,3 до 0,7 м. Береги річки там круті й обривчасті, вис. від 1,0 до 3 м. Заплава вузька — 20–50 м. При виході річки з гір зменшуються похили русла (0,3–0,5 ‰) й уповільнюються процеси добіга­н­ня води, долина та заплава значно роз­ширюються, змінюються їхні конфігурації. Зменшується крупність русл. алювію до глинисто-мулистих (з домішками гравію) фракцій. Шир. змінюється від 10 до 25 м. Глибини в річці там можуть сягати 2,5 м. Швидк. течії пере­важно 0,6–1,0 м/сек. Місцями русло роз­галужується на рукави або є однорукавним — сильнозвивистим. Береги круті — до 3 м зав­вишки, але на деяких ділянках можуть бути пологими. Заплава дво­сторо­н­ня, широка — від 200 до 300 м. Нині гідрол. режим ви­вчають на 5-ти гідрол. постах (один роз­таш. у Словач­чині). Весняне водопі­л­ля проходить пере­важно у березні–квітні. Під час високих повеней середня інтенсивність під­ня­т­тя рівнів досягає 40–150 см/добу, а при низьких — 5–10 см/добу. В гірській (верх­ня Л.) частині басейну водопі­л­ля часто проходить декількома хвилями. Середня тривалість весняного водопі­л­ля в басейні становить 1,5–2 місяці. Для літнього межен. періоду характерні часті дощові паводки. Кількість паводків може досягати 5–8 на рік, а інколи — 10–12. Середня інтенсивність під­йому паводкових 2–2,2 м/добу (в нижній течії — до 5 м/добу, на ка­налізов. її ділянках — до 7 м/добу). Макс. рівні літніх паводків часто пере­вищують найвищі рівні весняного водопі­л­ля. У серпні–жовтні спо­стерігається перший мінімум річного стоку, який повʼязаний із різким зменше­н­ням опадів. У січні–лютому формується другий мінімум, повʼязаний з від­сутністю поверх­невого стоку та вичерпа­н­ням запасів під­зем. вод. Середньорічна витрата води 9,15 м3/сек. (с. Під­полоз­зя Воловец. р-ну) і 36 м3/сек. (Чоп). Води річки від­носять до гідрокарбонат. класу, мінералізація не пере­вищує 300 мг/л. У серед. 19 ст. почалося здійсне­н­ня проектів протипаводк. захисту територій, у результаті чого спрямлено русло Л. у серед. течії від с. Нове Давидкове Мукачів. р-ну до с. Велика Добронь Ужгород. р-ну, побудовані берегозахисні споруди та створена Берегів. транс­­кордон­на польдерна система, поверх­невий стік з якої надходить до бас. Л. через канал Чаронда–Латориця. Річку використовують для пром. забезпече­н­ня та зроше­н­ня.