Лахман Ґізелла Сиґізмундівна

Визначення і загальна характеристика

ЛА́ХМАН Ґізелла Сиґізмундівна (04. 12. 1893, Київ — 28. 10. 1969, Вашинґтон) — поетеса, перекладачка, бібліограф. Народилася у сім’ї цукрозаводчика С. Рабінерсона. 1909–14 навч. на Вищих жін. курсах у Києві (одночасно з А. Ахматовою). 1914–17 працювала медсестрою у Київ. лазареті Червоного хреста (1916 нагородж. сріб. медаллю «За милосердя»). 1918 емігрувала до Німеччини (Берлін), 1933 — до Швейцарії (Лозанна), 1940 — до США. Працювала в наук. б-ці у Філадельфії. Від 1943 — у Нью-Йорку, де займалася поезією та поет. перекл. 1948 вперше виступила із влас. віршами. В антології рос. поезії «Четырнад­цать» (Нью-Йорк, 1949) вміщено її твори. Від 1950 жила у Вашинґтоні, працювала (до 1962) бібліографом у Б-ці Конгресу США (тут зберігається її особистий архів). Друкувалася в альманахах «Мосты», «Содружество», в «Новом журнале», г. «Новое русское слово», зокрема опубл. перекл. Е. Дікінсон, Р. Фроста, Е. Мілле та ін. англомов. поетів, також перекладала з нім. — Г. Вольфа, Г. Гайне, з франц. — П. Жеральді. Авторка кн. віршів «Пленные слова» (Нью-Йорк, 1952) і «Зеркала. Вторая книга стихов» (Вашингтон, 1965). Сучасники вважали поезію Л. близькою до акмеїзму і творчості А. Ахматової. У лірич. поезії Л. домінують ностальгія за минулим і втраченою батьківщиною, вірність, ніжність, любов матері, жінки.

Завантажити статтю