Лахтюк Петро
ЛАХТЮ́К Петро (справж. — Бондарчук Пантелеймон; ін. псевд. — Петро Петренко; 09. 08. 1911, с. Великі Жабокрики, нині Довгалівка Радивилів. р-ну Рівнен. обл. — 18. 10. 2001, м. Щецін Зх.-Помор. воєводства, Польща) — культурно-освітній діяч, бандурист, публіцист. Навч. у Варшав. університеті (1935–38). У 1939–41 займався організацією укр. шкільництва на Холмщині. Від 1941 — учасник визв. руху, чл. ОУН, згодом як чл. УПА — у сотні Шаблюка (під псевд. Богун). Провадив вишкільні курси пропагандистів для ОУН–УПА. У квітні 1944 заарешт. органами НКВС, засудж. до розстрілу. Згодом вирок змінено на 20 р. каторж. робіт. Звільн. 1955. Мешкав у Польщі. 1956–68 працював у Кооп. спілці молоч. харч. продуктів у Тшеб’ятові (воєводство Щецін); 1968–80 — секр. Воєвод. правління Укр. суспільно-культур. товариства у Щеціні. Від 1980 — на пенсії. 1991–2001 — чл. Об’єдн. українців у Польщі. У Тшеб’ятові організував укр. дит. танц. гурток, чол. хор і ансамбль бандуристів, поширював укр. пісенно-муз. творчість. Автор публікацій у «Нашому слові», «Українському календарі» й «Українському альманасі». За «Спогади про боротьбу з окупантами» і «Спогади каторжника» 1991 отримав 1-у нагороду конкурсу «Слідами пам’яті».
Рекомендована література
- Ідзьо В. Засновник кобзарського мистецтва у повоєнній Польщі — Петро Лахтюк — Пантелеймон Бондарчук, за свідченнями матеріалів газети «Наше Слово» (1961–2002 рр.). 2-е вид. Л., 2015.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
