Вировий Євген Семенович
ВИРОВИ́Й Євген Семенович (псевд.: Євген Малий, Малий, Євген В-вий, Евг. Вир.; 27. 02. 1889, м. Сміла, нині Черкас. обл. — 17. 05. 1945, Прага) — культурно-освітній діяч, видавець. Закін. Глухів. учит. інститут (нині Сум. обл., 1908). Викладав у Катериносл. торг. школі (нині Дніпропетровськ; 1910–19). Член ТУП. Співпрацював із ж. «Дніпрові хвилі». Від 1917 очолював відновлене товариство «Просвіта» та Укр. учит. товариство. 1919 керував культур.-просвіт. комісіями Труд. конгресу в Києві. Був секр. і консультантом П. Скоропадського. Засн. і дир. «Укр. видавництва» в Катеринославі (1917). Продовжував книговидання після переїзду до м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.), у Берліні (заснував «Вид-во укр. молоді», 1922) та Празі, де очолював Укр. громад. видавн. фонд (1923–32), співпрацював із часописом «Книголюб». Володів знач. колекцією укр. марок (неодноразово відзначена на міжнар. виставках). Зредагував кілька альбомів укр. марок, написав ст. «Українська філателія». Автор публіцист. статей, зокрема «Лист з Глухова (з життя місцевих українців)» // «Рада», 1908, 9 лют.; «Ще про нагальну потребу» // там само, 14 лют.; «Українська гімназія» // «Дніпрові хвилі», 1912, № 13– 14. У ст. «Теж німуємо (лист із Катеринослава)» («Рада», 1914, 30 берез.) написав про заборону святкування Шевченків. ювілею в Катеринославі. 1918 був організатором Шевченків. свят у Катеринославі. У ст. «Великий революціонер — Апостол Правди» // «Живе слово», 1918, № 1, висвітлив рев. значення поезії Т. Шевченка. Покінчив життя самогубством під час арешту органами НКВС.
Рекомендована література
- Ільїн О. Український патріот Євген Вировий // Борисфен. 1997. № 7;
- Чабан М. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921): Біобібліогр. слов. Дн., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
