ЛЕБЕДІ́ВСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура бронзового віку. Датована 11–9 ст. до н. е., ви­окремлена на­прикінці 1970-х рр. Охоплює Київ. Подні­провʼя, пониз­зя Припʼяті, межиріч­чя Десни та Сейму. Пред­­ставлена поселе­н­нями та могильниками. Поселе­н­ня невеликих роз­мірів, роз­таш. побл. водойм, найчастіше — у заплавах на дюн­них під­вище­н­нях (Козинці, Лебедівка, Гостомель). Житла наземні або за­глиблені, прямокут. форми. Могильники роз­таш. поряд із поселе­н­нями, зафіксов. єдиний поховал. обряд — тіло­спале­н­ня (пере­палені кістки зси­пали у не­глибокі ямки чи урни). Поруч із кістками зна­йдено знач­ну кількість роз­битого посуду і поламаних прикрас (Залісся, Бог­данівка, Погріби, Гостомель). Характер. рисою Л. к. є кераміка. Посуд грубий, товстостін., виготовлений із глини з домішкою піску, потовченого граніту, слюди. Пере­важають великі гор­щики яйцеподіб. форми з маленьким дном, тюльпаноподібні посудини, банки. Орнаментація бідна й одноманітна — наколами, перлинами, рідше — шнуром і від­битком гребінки. Металеві вироби пред­ставлено широким асортиментом знарядь праці (кельти, ножі, шила), зброї (наконечники списів), прикрас (шпильки, кільця, під­віски). Знай­дено поодинокі залізні предмети, а також числен­ні вироби з кременю та каменю (серпи, зернотерки, вістря стріл). Носії Л. к., що сформувалася на основі племен сосниц. варіанта тшинец. культури за знач. впливу пн. культур Волго-Камського бас. (поздняків., приказан. та ін.), за­ймалися землеробством і ско­тарством. Наслідком її подальшого роз­витку стали культури під­гірсько-мило­град. кола. Етнічну приналежність племен Л. к. достовірно не зʼясовано: ймовірно, це були індоєвропейці, споріднені як із прабалтами, так і з прасловʼянами.