Левинський Лев Львович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕВИ́НСЬКИЙ Лев Львович (07. 09. 1876, с. Демня Вижня, нині у межах м. Сколе Львів. обл. — бл. 1940) — архітектор. Закін. архіт. відділ Політех. школи у Львові (1903). Відтоді працював в архіт.-проект. бюро свого дядька І. Левинського. Разом з Ф. Левицьким, О. Лушпинським і Т. Обмінським став співтворцем укр. версії львів. сецесії (модерну). Брав участь у проектуванні та спорудженні будинку товариства «Дністер» (1904–06), бурси інституту «Народний Дім» (нині вул. М. Лисенка, № 14–14а; 1906–07), гімназії та бурси Укр. пед. товариства (від 1913 — монастир василіянок, нині Нац. лісотех. університет України, вул. Генерала Чупринки, № 103; 1906–08, співавтор Т. Обмінський) у Львові, гімназії ім. Володимира Великого у м. Рогатин (нині колегіум Нац. університету «Києво-Могилян. академія», Івано-Фр. обл.; 1911–12). У споруді гімназії та бурси Укр. пед. товариства трансформовані традиції нар. мистецтва поєднуються з сецесій. обрисами трапецієподіб. середнього фронтону та зі стриманим ліпним і керам. декором. 1904–06 виконав реставрацію та часткову добудову церкви Різдва Христового у Галичі (нині Івано-Фр. обл.). Розробляв ескізи окремих деталей — облицюв. плиток, деревʼяних конструкцій, метал. ґрат, окуття дверей. Для слюсар. майстерні І. Глинчака у Львові виконав проекти метал. хреста для купола церкви та вікон. ґрат із мотивом виноград. грона (обидва експонувалися 1909). Від 1907 — чл. Товариства руських інж., 1908 був учасником статут. комітету в справі заснування Укр. тех. товариства у Львові (від 1913 — його чл.). 1917 склав іспит у Галиц. намісництві на патент будівничого. 1918 отримав дозвіл на самостійне проектування та будівництво у Львові. 1919–39 мав власне архіт. бюро і буд. підприємство на вул. Содова (нині І. Левинського, № 3). У міжвоєн. час спорудив гімназію василіянок (нині лінгвіст. гімназія на вул. Кирила і Мефодія) та Дім інвалідів у Львові, сиріт. притулки в м. Косів (нині Івано-Фр. обл.) та с. Синевидсько-Вижнє (нині смт Верхнє Синьовидне Сколів. р-ну Львів. обл.), будинки літнього відпочинку у селах Ворохта (нині смт Яремчан. міськради Івано-Фр. обл.) і Гребенів (нині Сколів. р-ну), проектував памʼятник героям визв. змагань у м. Комарне (нині Городоцького р-ну Львів. обл.), Нар. дім зі школою та ремісн. бурсою у м. Сянок (нині Підкарпат. воєводства, Польща). Звертався до взірців нар. архітектури, прийомів неокласицизму та функціоналізму. У твор. доробку Л. — значна кількість церк. споруд. 1904 виконав конкурс. проект церкви у м-ку Соколівка (нині село Буського р-ну Львів. обл.), 1910 звів церкву в с. Кальна (нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.). У 1920–30-х рр. за влас. проектами збудував понад 50 муров. і деревʼяних церков на тер. Зх. України та Сх. Польщі, зокрема на тер. сучас. Львів. обл. — у селах Раделичі (нині Микол. р-ну; 1923), Гумниська (нині Буського р-ну; 1926), Гребенів (1927), Климець (1928; обидва — нині Сколів. р-ну), Кологори (1927), Молотів (1935; обидва — нині Жидачів. р-ну), Суходіл (1928), Великі Глібовичі (1932; обидва — нині Перемишлян. р-ну), Скварява (нині Золочів. р-ну), Березець (нині Городоцького р-ну; обидві — 1931), Боляновичі (нині Мостис. р-ну; 1936), Запитів (нині Камʼянка-Бузького р-ну; 1936–37), Борове (нині Сокал. р-ну; 1937), Пʼятничани (нині Стрий. р-ну; 1938), Нова Скварява (нині Жовків. р-ну; 1939). Однією з найбільш монум. споруд Л. стала церква при монастирі василіян у м. Перемишль (Польща; 1930–35). Реставрував та перебудував церкви, які звів В. Нагірний у селах Смільне (1923), Лешнів (1925; обидва — нині Бродів. р-ну), церкву Різдва Пресвятої Богородиці у с. Щирець (нині смт Пустомитів. р-ну; 1932–34), добудував ризницю в церкві св. Миколая у м. Золочів (1936; усі — Львів. обл.). 1937 реставрував деревʼяну церкву (1733) в с. Городжів, перенесену зі с. Магерів (обидва — нині Жовків. р-ну). 1926 виконав віднов. і реставрац. роботи барок. дзвіниці церкви Святого Духа у Львові та мемор. таблиці М. Шашкевича на її фасаді (автор О. Лушпинський, 1911), за його проектом була виготовлена огорожа греко-катол. семінарії (з боку сучас. вул. П. Дорошенка) з метал. завершенням вʼїзної брами в дусі модернізов. бароко (не збереглася). 1925 реставрував камʼяницю товариства «Просвіта» на площі Ринок, № 10 (колиш. палац Любомирських). Від 1932 — судовий присяжний у справах церк. будівництва. Провадив наук. дослідж. сакрал. памʼяток, робив обміри та креслення старих храмів. Був чл. Гуртка діячів укр. мистецтва у Львові, брав участь у його виставках 1923–26. У г. «Діло» в 1920–30-х рр. друкував статті з питань архітектури, зокрема «Дбаймо про архітектуру і мистецтво» (1926), «Консервація памʼятників старовинної архітектури» (1933). Точні дату та обставини смерті не встановлено.
Ю. О. Бірюльов
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
