ЛЕВИ́ТСЬКА Ніна Григорівна (01. 07. 1902, Луцьк — 01. 06. 1974, Прага) — скульпторка. Дружина Б. Левитського. 1914–18 пере­бувала з родиною у Києві. Закін. гімназію у Луцьку (1921). Учителювала у сільс. школі. Через за­грозу арешту за роз­по­всюдже­н­ня під­­піл. протипольс. листівок виму­шено втекла до Чехо-Словач­чини. Від 1923 — у Празі, де студіювала в Укр. студії пластич. мистецтва (1925–29; викл. К. Стаховський), ви­вчала музику в Пед. ін­ституті, філософію у Карловому університеті (1928, написала дис. «Етика українського філософа Григорія Сковороди», до захисту не подала), навч. у Мист.-пром. школі (1944; викл. К. Двор­жак). 1944 з руки та облич­чя Олександра Олеся зняла посмертні від­битки (зберігаються у Музеї укр. культури у м. Свидник, Словач­чина). 1956–67 працювала в укр. від­ділі Словʼян. б-ки у Празі. Основна галузь — станк. скульп­тура. Учасниця худож. ви­ставок від 1940-х рр. Творчість Л. характеризується опоетизов., лірич. реалізмом, часто у по­єд­нан­ні з ім­пресіоніст. фактурою. У фігурат. композиціях від­творювала не стільки реальність, скільки символи; особливу увагу приділяла гармоній. цілісно­сті та формал. вирішен­ню робіт. Створювала пере­важно порт­рети і композиції, використовуючи гіпс, теракоту, кераміку, пісковик, ма­йоліку, порцеляну.