Левитський Микола Григорович

ЛЕВИ́ТСЬКИЙ Микола Григорович (26. 07(07. 08). 1883, с. Хрінівка Липовец. пов. Київ. губ., нині Іллінец. р-ну Вінн. обл. — 05. 09. 1939) — громадсько-політичний діяч, дипломат. Закін. Університет св. Во­­лодимира у Києві (1909) та Вищу школу політ. наук у Берліні (1924). Від 1904 вів рев. агітацію серед селянства на Черкащині від Укр. с.-д. спілки, 1906 вступив до студент. групи УСДРП. Працював у профспілках Києва. Після розгрому Київ. організації УСДРП 1908 — пом. присяж. повіреного Київ. судової палати. 1914–17 — на військ. службі у рос. армії. У травні 1917 — делегат 1-го Всеукр. військ. з’їзду, від якого обраний чл. Укр. ген. військ. комітету та УЦР. У січні–лютому 1918 — чл. делегації УНР на мирних переговорах з державами Четвертного союзу в Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь). Брав участь у підписанні Брест. мирної угоди 9 лютого 1918. У березні–квітні 1918 — тимчас. дипломат. представник УНР у Туреччині; від червня 1918 — віце-дир. Дипломат. де­­партаменту МЗС Української Держави. Учасник антигетьман. повстання, в. о. комісара Дирек­торії УНР у МЗС. У січні–червні 1919 — чл. делегації УНР на Па- риз. мирній конф., згодом — заступник представника УНР у Швей­царії (до листопада 1920). На еміграції у Німеччині досліджував проблеми економіки та права, поступово схилявся до ви­­знання рад. влади. 1921 вийшов із Закордон. групи УСДРП. За персон. амністією уряду 1925 повернувся в УСРР. Працював у торг.-пром. закладах і Держ­плані УСРР. У березні 1931 за­­арешт., 7 лютого 1932 за звинуваченням у приналежності до контррев. організації «Укр. нац. центр» засудж. до 5-ти р. таборів. По­­карання відбував у Краснояр. краї (РФ). 9 червня 1939 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1989.

Літ.: Стрельський Г. В. Українські ди­­пломати доби національного відродження (1917–1920 рр.). 2000; Вєдєнєєв Д. В., Будков Д. В. Юність української дипло­матії. Становлення зовнішньополітичної служби України в 1917–1923 роках. 2006 (обидві — Київ).

ДА: Держ. арх. СБУ. Ф. 6, спр. 59 881, т. 45, 47, 122.

Д. В. Веденєєв

Державний архів

Держ. арх. СБУ. Ф. 6, спр. 59 881, т. 45, 47, 122.

Рекомендована література

1. Стрельський Г. В. Українські ди­­пломати доби національного відродження (1917–1920 рр.). 2000;
   Google ScholarInternet
2. Вєдєнєєв Д. В., Будков Д. В. Юність української дипло­матії. Становлення зовнішньополітичної служби України в 1917–1923 роках. 2006 (обидві — Київ).
   Google ScholarInternet

завантажити статтю